Саме з цієї причини, що секта “догналівців”, “підгорецьких отців”, “підгорецьких монахів”, іменує себе “греко-католиками”, не належачи до Святої Католицької Церкви, їх і не реєструють як релігійну громаду. Очевидно, що сектанти звинувачують державну владу у нібито упередженості та навіть релігійних переслідуваннях, проте якраз в цьому випадку влада поступає абсолютно правильно. Хочете творити нову релігійну спільноту – називайте її власним, а не чужим іменем. Чому б цим людям не назвати себе “Візантійська Правовірна Церква”, чи ще якось, адже їхній “синод єпископів” проголосив же створення Візантійського Католицького Патріархату! Та знову ж таки, ми, католики, не повинні допустити, щоб хтось вживав наше добре ім’я для своїх неясно яких справ.

Не будемо докладно зупинятися на темі розкольницьких рухів у Католицькій Церкві та в УГКЦ зокрема. Лефевристи, ковпаківці, а тепер догналівці – на цю тему написано досить багато і то фаховими спеціалістами, істориками, богословами. Переважно всі сектанти закінчують так, як говорив мудрець Гамаліїл, учитель Закону, під час засідання синедріону: “Відступіться від цих людей та занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями!” (Дії святих апостолів, 5:38-39).

Варто також згадати події в червні місяці 2015 року, коли функціонерів секти “догналітів” було видворено з України за антиукраїнську діяльність, оскільки вони схвалювали терористичну діяльність т. н. “ЛНР” і “ДНР” та намагалися вести антиукраїнську пропаганду, що свідчить про можливе використання їх спецслужбами країни агресора на шкоду державним інтересам.
Секта УПГКЦ небезпечна насамперед тим, що вона претендує на вірних існуючої церкви (УГКЦ), відтягує їх, як овець із стада. На даний час на території Західної України ми бачимо активну пропагандистсько -розкольницьку діяльнісь секти УПГКЦ – секти догналівців-підгорецьких отців!!!!