В малому залі Івано-Франківської обласної  філармонії відбувся круглий стіл з нагоди закінчення процедури громадського обговорення щодо присвоєння Івано-Франківській обласній філармонії імені Іри Маланюк. В круглому столі взяли участь: Тимків Василь Миколайович – директор Івано-Франківської обласної філармонії, кандидат наук з державного управління; Ангеліна Володимирівна Голей – заступник директора Івано-Франківської обласної філармонії; Ігор Йосипович Дем’янець – художній керівник Івано-Франківської обласної філармонії, хоровий диригент, кандидат мистецтвознавства; Федорак Володимир Васильович – начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА;  Надія Лаврівна Загурська – директор департаменту культури міської ради; Галина Василівна Тихобаєва – директор музею ім. Соломії Крушельницької, кавалер ордену Княгині Ольги III ступеня; Олександр Володимирович Козаренко – композитор, піаніст, Доктор мистецтвознавства, Заслужений діяч мистецтв України, секретар Правління Національної Спілки композиторів України; Ганна Василівна Карась – Доктор мистецтвознавства, Заслужений працівник культури України, професор кафедри методики музичного виховання та диригування, хоровий диригент, педагог, науковець, громадський діяч; Тетяна Сергіївна Казарцева – голова товариства Ріхарда Вагнера у Івано-Франківську; Роман Михайлович Дзундза – керівник музичної частини обласної філармонії, оперно-симфонічний та хоровий диригент, лауреат премії ім. Марійки Підгірянки,  а також  представники преси, громадськості.

Нагадаю, що відповідно до листа управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 20.03.2017 року № 1895/01-006/032 Івано-Франківській обласній філармонії делеговано повноваження організатора громадських обговорень щодо присвоєння закладу імені Іри Маланюк (сценічне ім’я). Ініціатива про присвоєння імені прозвучала під час XV зібрання родини Соломії Крушельницької, що відбулося 15 жовтня 2016 року у приміщенні Івано-Франківської обласної філармонії. Її підтримали визначні представники музичної громадськості України, дирекція музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у м. Львові, родичі Соломії Крушельницької та Ірини Маланюк і звернулись з відповідним листом від 27.11.16 р. № 080 до керівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради.

Учасники круглого столу висловили свої пропозиції. Акцентували на тому, що важливо мати таку філармонію, названу іменем  нашої творчої постаті і великої співачки як Ірина Маланюк. Учасниками було запропоновано повернути у філармонію конкурс камерного співу імені Ірини Маланюк. Ще у 2007 році завдяки Ганні Василівні Карась в Інституті мистецтв ПНУ ім. Стефаника відбувся перший конкурс імені Ірини Маланюк. Так навчальний заклад почав вшановувати ім’я цієї видатної співачки. Станіслав Куфлюк, який отримав перший гран-прі, на даний час є солістом Вроцлавської опери. Конкурс переріс рівень університетського. він має проводитись на вищому рівні з відповідним фінансуванням – визнали учасники круглого столу. Це стане вагомим кроком із вшанування видатної постаті вокального українського мистецтва. І таким чином, на думку присутніх,  історичний факт перетвориться в факт живої пам’яті культури та ім’я  Ірини Маланюк почне самозростати. Конкурс потрібен. оскільки  важливо розвивати інтелектуальний жанр камерного співу. Ірина Маланюк підкорила кращі сцени Європи і наше завдання – дати можливість показати молодим виконавцям свій рівень на фестивалі, показати їм хто така Ірина Маланюк. запросити високих митців в журі конкурсу. Також пролунала пропозиція відкрити кімнату-музей Ірини Маланюк, зняти фільм документальної хроніки Ірини Маланюк. Було запропоновано підготуватись до відзначення 100-річного ювілею Ірини Маланюк, але для цього потрібно залучитись в тому числі фінансовою підтримкою на рівні міністерства. Можливо налагодити контакти австрійським оперним театром та започаткувати співпрацю щодо реалізації спільних творчих проектів. Учасники круглого столу підсумували внесені пропозиції та наполягли на тому, щоб Івано-Франківській обласній філармонії було присвоєне ім’я Ірини Маланюк.

 

Біографічна довідка

Іра Маланюк (1919-2009) – була однією з найвідоміших оперних співачок її часу  (мецо сопрано). Народилася 29 січня 1919 року в Станіславі в українській родині. Іра Маланюк, з дитинства виявивши свої непересічні вокальні дані, отримала добру фахову освіту. Навчаючись у відомого співака і педагога Адама Дідура у Львові, вже в 1939 році дебютувала у Львівській опері (партія Амнеріс в «Аїді» Верді). Щоправда, у дванадцятирічної дівчинки Іри до того ще була роль Лисички в дитячій опері М. Лисенка. Катаклізми II світової війни, звичайно, не сприяли мистецькому зростанню, але наполегливість і ясне бачення своєї мети «світили» яскравою зіркою в житті співачки. В 1944 році вона виїздить до Відня, щоб навчатись у знаменитої Анни Бар-Мільденбурґ – у минулому ваґнерівської співачки. Послідовна праця, повоєнні нестатки, пошуки роботи… Але талант і заповзятливість беруть своє: молоду співачку запрошують до оперового театру м. Ґрац. З цим містом, як і з Австрією взагалі, і пов’яжуться наступні етапи життєвої долі І. Маланюк, мистецтво співу якої пізнають і високо- оцінять у Старому і Новому світі. Оперні сцени Австрії, Аргентини, Німеччини, Швейцарії, Італії, Іспанії, Португалії, Франції – Мілан, Флоренція, Амстердам, Париж, Буенос-Айрос, Берлін і багато-багато інших. Українська співачка успішно виконувала 80 оперових арій, 50 кантат і ораторій музики чи не всіх епох – від Монтеверді, Генделя, Моцарта до Верді, Мусорґського, Ваґнера (у славетному Байройті вона співала у його дев’ятьох операх!). Ораторії, меси, кантати – від И. С. Баха, Брукнера – до Стравінського, Гіндеміта. З останнім, відомим німецьким композитором і дириґентом Паулем Гіндемітом Іру Маланюк єднали тісні товариські стосунки, вона часто співала під його батутою. Крім «особливого» Ваґнера, до виконання якого беруться далеко не всі вокалісти (відомо, що з українських майстрів Ваґнера успішно виконували С. Крушельницька і М. Менцинський), – в репертуарі Іри Маланюк були твори інших найсучасніших композиторів – Яначека, Ґершвіна, Бартока, Онеґґера. Іра Маланюк, громадянка західноєвропейських країн Швейцарії, Австрії ніколи не забувала про своє українське походження. Це відбилося не лише в публічних заявах чи інтерв’ю (в одній із західних газет на співачку був уміщений дружній шарж: в одній руці вона тримає тризуб, а в іншій – швейцарський прапор), а й у постійному звертанні до українського репертуару: солоспівів Лисенка, Січинського, Лопатинського, Степового, Людкевича, Лятошинського, Гнатишина.

Іра Маланюк (1919-2009) була однією з найвідоміших оперних співачок її часу. Вона отримала престижну нагороду Камерзінґерін двічі – один раз в Австрії і другий раз в Німеччині. Як постійна мешканка та солістка Цюріху, Байройту, Мюнхену і Відня, вона виконувала багато різний ролей мецо- сопрано. Іра Маланюк виступала по всій Європі в різних оперних театрах та на фестивалях. Вона їздила з гастролями по Північній Америці. Критики з Південної Америки та Австралії і публіка 1950-их і 1960-их років вважали Іру Маланюк надзвичайною співачкою – оперним мецо-сопрано. Іру Маланюк вважають відомою австрійською, швейцарською, німецькою та українською оперною співачкою.