В середині серпня 1864 року уряд Швейцарії запросив представників більшості європейських країн, а також США, Бразилії та Мексики на унікальну свого роду дипломатичну конференцію. Шістнадцять країн відправили до Женеви своїх делегатів, які на конференції, що відбулася 22 серпня 1864 року, затвердили і прийняли першу Женевську конвенцію.
Це стало початком великого процесу тривалістю майже 100 років, під час якого було прийнято чотири міжнародні договори та три додаткові протоколи, що встановлюють сучасні міжнародно-правові стандарти ведення бойових дій. Іншими словами – це стали нові «правила війни», не порушувати які, згодом зобов’язалися майже 200 країн (СРСР ратифікував Женевські конвенції у 1954 році).
Крім Женевських Конвенцій, світовою спільнотою було також прийнято ще низку міжнародних правових договорів (Римський Статут, Гаазькі Конвенції та Декларації тощо), які категорично забороняли воюючим сторонам вбивати громадянське населення, застосовувати тортури щодо полонених, використовувати смертоносну зброю в населених пунктах. і т.д.
Незважаючи на те, що Росія належить до держав-учасниць і Женевських Конвенцій і більшості інших міжнародних договорів, з перших же днів повномасштабної війни в Україні, збройні сили РФ, а також терористичні формування, що підтримуються нею, систематично і найбільш цинічно почали порушувати всі норми міжнародного гуманітарного права.
Через півтора місяці після вторгнення РФ в Україну, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) зафіксувала, що дії російських військових утворюють цілу систему, що однозначно відповідає кваліфікації як злочини проти людства. А вже наприкінці травня 2022 року вийшов незалежний звіт, підготовлений дослідниками в галузі геноциду, в якому говорилося, що існує достатньо доказів того, що Росія організовано на державному рівні підбурює геноцид і вчиняє дії, спрямовані на знищення українського народу.
Різанина в Бучі, авіаудари по пологовому будинку та драмтеатру Маріуполя, ракетний удар по вокзалу Краматорська, масові вбивства у Тростянці, у Бородянці, в Ірпені та в багатьох інших українських містах та селах, тисячі зафіксованих випадків тортур та зґвалтування цивільного населення, у тому числі дітей віком до 5 років, страти військовополонених без суду та слідства, тотальне мародерство. Цей список злочинів російських військових можна перераховувати дуже довго. На момент 05/06/2023 Прокуратура України та міжнародні правозахисні організації зареєстрували 91 419 військових злочинів скоєних збройними силами РФ!
І ось через рік після початку повномасштабної війни здавалося, що вже не існує якихось «червоних ліній», які ще не перейшла країна-агресор. Всі вже настільки звикли до того, що Росія опинилася за межею зла і що її солдати поводяться в Україні як справжнісінькі бандити і терористи, що чергові обстріли житлових кварталів Києва чи Харкова стали невід’ємною частиною щоденних хронік новин. Проте в ніч на 6 червня Росія вчинила свого роду безпрецедентний терористичний акт, який знову змусив увесь світ здригнутися.
Підрив Каховської ГЕС, що призвів до немислимої за своїми масштабами техногенної та гуманітарної катастрофи останніх десятиліть, без сумніву, став одним із найбільш кричущих злочинів російських військових за весь період війни.
Стаття 56 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів:
«Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції,- не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є воєнними об’єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об’єкти, розміщені в цих установках або спорудах чи поблизу них, не повинні ставати об’єктами нападу, якщо такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил у таких установках або спорудах та наступні тяжкі втрати серед цивільного населення».
Лише за перші 24 години після руйнування греблі, колосальні маси води ринули в Дніпро (30 тисяч кубічних метрів за секунду). Понад 70 населених пунктів виявились затопленими, деякі з них повністю пішли під воду. Через 48 годин площа затоплення вже становила щонайменше 600 км2, для порівняння це дорівнює площі таких міст як Мадрид (607.00 км2) або Чикаго (589.60 км2). Згідно з попередніми даними волонтерів, кількість загиблих серед цивільного населення, лише на лівому березі Дніпра, що утримується окупантами, склала понад 200 осіб, ще кілька сотень вважаються зниклими безвісти. Десятки тисяч людей відразу залишилися без даху над головою. Непоправна шкода була завдана екології: сотні тонн нафти та хімікатів потрапили до Дніпра, затопленими виявилися 5 тисяч гектарів лісів, у Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях стався тотальний мор риби, було знищено десятки тисяч тварин, у тому числі рідкісні червонокнижні види. Внаслідок руйнування греблі без води залишилися 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% у Запорізькій та 30% у Дніпропетровській областях. Згідно з заявою міністерства сільського господарства України, 584 000 га сільськогосподарських земель незабаром перетворяться на пустелю.
Майже відразу після прориву греблі сотні українських волонтерів попрямували до Херсонської області, де досі триває масштабна рятувальна операція. Людей і тварин, які опинилися в страшній пастці, евакуювали, незважаючи на обстріли з боку окупантів. За словами волонтерів та очевидців, окупанти ціле направлено продовжують вести вогонь по медиками та рятувальниках. Так, 8 червня під час артобстрілу було тяжко поранено двох співробітників Держслужби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), одного поліцейського, лікаря і волонтера з Німеччини. А 11 червня російські війська відкрили масований вогонь по човнах рятувальників, в яких евакуювали пенсіонерів. Внаслідок обстрілу тяжкі поранення отримали 21 особа, троє загинули. Також, згідно з відеоматеріалами, які були опубліковані на телеграм каналі «Times of Ukraine», російські військові вимагали гроші від волонтерів, за перепустку на правий берег, де десятки тисяч людей також чекають на евакуацію.
Про те, що Росія готувала підрив Каховської ГЕС, говорили ще у жовтні 2022 року. І президент Зеленський, і ГУР неодноразово заявляли, що згідно з наявними відомостями російські військові замінували більшу частину греблі та деякі агрегати гідроелектростанції. Той факт, що гребля була зруйнована саме внаслідок підриву, підтверджують дані сейсмологів. Зокрема, румунська вимірювальна станція «BURAR», яка знаходиться за 620 км від епіцентру, зафіксувала чіткі сейсмічні сигнали, що збігаються за часом та локацією з руйнуванням греблі. Ці сигнали вказують на те, що на місці ГЕС стався вибух, який спричинив сейсмічні поштовхи магнітудою майже 2 бали. Такої думки дотримуються і сейсмологи норвезького інституту «NORSAR».
До речі, вранці 6 червня, через лічені хвилини після вибуху, майже всі російські воїнкори та пропагандисти активно почали розповсюджувати новину про те, що підрив дамби Каховської ГЕС здійснили ЗС РФ, завдяки чому плани України щодо контрнаступу зірвані. Деякі провладні телеграм канали прямо писали про те, що «командування наказало змити нацистів». Однак, лише через кілька годин, мабуть коли в Кремлі все ж таки усвідомили масштаби трагедії, повідомлення про причетність російських військових швидко зникли і вся пропаганда злагоджено почала працювати звинувачуючи Київ у події.
То навіщо все-таки Росія скоїла цей безпрецедентний теракт? Чи це було стратегічною помилкою чи актом залякування, своєрідним шантажем? Військові експерти у цьому питанні дотримуються тієї точки зору, що напередодні контрнаступу ЗСУ російська армія опинилась у дуже вразливій позиції, а підривом ГЕС вони намагалися виграти час для передислокації.
«Зважаючи на розвіддані, прорвавши греблю росіяни мали намір лише затопити острови нижче за течією Дніпра, що на їхню думку мало унеможливити швидкі спроби форсування для контратаки ЗСУ. Вони, безумовно, досягли цієї мети, однак через погано реалізований план вони також вбили безліч своїх солдатів і офіцерів і втратили величезну кількість зброї та амуніції. Крім того, повінь знесла всю першу лінію російських укріплень та траншей. З військової точки зору, вони самі собі завдали набагато більшої шкоди, ніж хотіли завдати української армії» – вважає експерт Українського інституту національної безпеки і оборони, полковник Глен Грант.
Такої думки дотримується і керівник координаційного прес-центру Сил оборони Півдня Наталія Гуменюк:
«Вони настільки втомилися чекати, з якого напрямку воно відбудеться (контрнаступ – ред.), що будь-яка активність Сил оборони, у тому числі й посилення контрбатарейної роботи, призвели до того, що у них просто не витримали нерви. Вони намагаються збільшити площу водної поверхні, щоб українські сили оборони не вдалися до форсування. Вони усвідомлюють, що зараз безпечних місць дислокації для них фактично на лівому березі вже немає».
Деякі політичні аналітики вбачають у підриві греблі чергову спробу Кремля залякати не так Україну, як Захід, що її підтримує. Адже про те, що Каховську ГЕС замінували, говорили вже давно, проте Захід бачив у цьому, швидше, звичну для Путіна демонстрацію сили та емоційний шантаж, і не вірив у те, що Росія насправді здатна підірвати ГЕС. Так само з початку війни точаться дискусії про те, чи здатний Путін застосувати ядерну зброю. І з цього приводу більшість західних лідерів знову-таки схиляються до того, що це малоймовірно. Однак сьогодні, після того, як Росія вкотре довела всьому світу, що для неї не існує жодних червоних ліній, говорити про те, що Путін не здатний застосувати ядерну зброю, стає справою дуже і дуже ризикованою. Підрив греблі, і викликана цим гуманітарна та екологічна катастрофа біблійних масштабів, по суті, має остаточно розвінчати всі ілюзії Заходу про те, що Росія десь здатна вести війну чесними методами і що її можна сприймати якось інакше, аніж терористичне формування.
Автор: Ваан Мартіросян 11.06.2023
