Численні історичні перекази, співпадіння, аналогії… зокрема, легенди про заснування поселення боярином Угрином ще десь у 13 ст., чи одним із князів Угринівських /гербу Сас/ століттям пізніше… ще чекають свого детального дослідження. Наразі ж зупинімося на духовно-церковних сторінках історії села, пише Бандерівська громада.

Королівська люстрація 1565 року пише про Угринів як село, яке пан воєвода руський 2 роки тому почав заселяти в діброві над річкою Бережниця. В ньому мешкали роди «осідлих селян з отаманом, які за правом волоським проживають. «Данину мають давати в Новицю, але мають свободу до 12 років…». Можливо, йшлося про Угринів-Слободу /теперішня Петранка/ – поселення, що мало в перші роки звільнення від повинностей. А уже в 1611р. в Ст.Угринові нараховувалось 8 родин, Середньому Угринові – 18, а в Угринові-Слободі – 46!

Як стверджується у «Хроніці парохії…» записаній сільськими священиками в 30-их роках ХХст. На основі старих церковних та інших документів, 1605 року коронний гетьман Станіслав Жолкевський, у порозумінні з князем Юрієм, Савою та Прокопом Угринівськими, садиба яких була в с. Краснім, щоб зміцнити свою владу, започаткував Середній Угринів «на Корчунках між Угриновом Старим і Новим, Новицею і Красним».
Надпис на дзвінниці біля церкви в Середньому Угринові свідчить, що вона збудована в травні 1622 року, зрозуміло, що сам храм був зведений або того ж року, або ще раніше! Отже, через рік будемо мати нагоду відзначати 400-ліття церкви Архистратига Михаїла, яка є однією з найдавніших з поміж збережених на всьому Прикарпатті!
Логічно припустити, що перша церква в Старому Угринові мала існувати ще перед тим!

Але, якщо брати за підставу виключно вже відомі нам, збережені документи, то Церква В’їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму в Старому Угринові вперше згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку), а її наступниця — у протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії 1740—1755 рр. (вказується рік побудови — 1735, число вірних – 20 парохіян-господарів).
За спогадами старожилів, давня церква в Старому Угринові розташовувалась на лівому березі р. Солонець, біля дороги, між дорогами з Села на Загору через міст і до пізнішої священичої резиденції /тепер Історико-меморіальний музей Степана Бандери/. Там же був і старовинний цвинтар.

Сучасна ж Церква В’їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму була, якщо вірити відомостям Шематизму всього кліру Львівської архієпархії, вперше було збудована 1820 року. згоріла в 1914 році від російського обстрілу в ході Першої світової війни. На щастя, головні образи з пожежі були врятовані! Тепер вони – на іконостасі в діючій церкві!
Тож, по-суті, цього року разом із Храмовим святом на Вербну Неділю староугринівці мали б відзначати 200 – річчя своєї святині в центрі села!
Зруйнована церква була поновлена 1924 року. У церкви кілька входів, головний з них виконаний у вигляді арки, по обидва боки від нього знаходяться ікони Народження і Вознесіння Ісуса Христа. Віконні отвори також нагадують арки різних розмірів. Куполи у вигляді гранованих цибулин вінчають хрести. Церква більше нагадує купецькі палати або боярську хату, а безліч козирків ще більше підкреслює цю подібність. Поруч з храмом знаходиться невисока дзвіниця.

Ще в ході Першої світової війни австрійська армія конфіскувала, в серпні 1916 р., у староугринівській церкві 4 давні дзвони діаметром 69, 43, 35 32 см, виготовлені в 1876, 1727, 1687, 1687 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села ніяких грошей не перерахувала.

Тепер на дзвіниці є старий дзвін 1935 року роботи майстрів Фельчинських з Калуша, шию якого прикрашає круговий орнамент, є зображення Ісуса. Діаметр дзвону — 62 см, висота з короною — 64 см. На подвір’ї церкви була похована Параска Небилович, яка своїм коштом профінансувала цей дзвін. Також є напис ”Жертвувала на хвалу Божу церковна громада в Угринові Старім”.
З настоятелів храму до нас дійшли відомості про о.Степана Микитинського /1785-1818/, о. Миколу /1818-1856/, о. Михайла Савицьких /1856-1873/, о.Вєнцеслава Хойнацького /1873-1882/, о.Володимира Петрушевича /1882-1883, пізніше став парохом Калуша, був убитий росіянами в ході окупації Галичини/, о. Володимир Ґлодзінський /1883-1913/, о.Андрій Бандера /1906-1933, батько Провідника ОУН Степана Бандери/, о.Володимир Соломка /1933-1934/, о. Дмитро Березовський /1934-1959/. У рік смерті Степана Бандери, зі смертю /за недокінця з’ясованих обставин о.Дмитра, староугринівська церква була закрита. Зусиллями селян церква напівтаємно була перекрита бляхою, що врятувало її від знищення. Кількаразово угринівці робили спроби відновити Богослужіння в храмі, збирались на спільні молитви, які проводив, зокрема, дяк Дмитро Івасютяк. Але відродження святині сталось тільки в 1988 році.

Священиками у відродженій парафії були о. Дмитро Кишенюк, о.Зеновій Касько, о. Михайло Гуцул, о.Іван Когут, о. Василь Петрів, о. Микола Мартинюк, до тепер служить о. Ярослав Мельничук.
Як пам’ятка архітектури місцевого значення № 788 Церква у Старому Угринові взята під державну охорону. На стіні храму є барельєф з пам`ятною дошкою, що оповідає про те, що колись тут правив службу священик Бандера. В одному з вікон – вітраж на честь о. Андрія Бандери, відносно якого триває ініційовани й УГКЦ беатифікаційний процес.

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!