Щасливі гості Понтифіка – це люди з різних куточків світу. Серед ювілятів, яких запросив Папа на приватну молитву – священича родина з Чернівців – отець Валерій Сиротюк та пані добродійка Оксана Сиротюк. Українське священиче подружжя разом 25 років, інформує Коломийська єпархія УГКЦ.

Розповідає отець Валерій Сиротюк: “Минулого року в Римі на парафії української базиліки Святої Софіії, ми з дружиною мали нагоду бачитися з преосвященним владикою Іринеєм Біликом. В розмові з єпископом ми пригадали владиці, що наближається ювілейна дата того дня, коли Преосвященний, будучи ректором семінарії, благословив студента Івано-Франківської семінарії та студентку Київського Педагогічного Університету на подружжя. Єпископ Білик уважно нас слухав, а наприкінці каже: “Чекайте, від мене вам прийде подарунок”. І ось, приходить на нашу адресу лист від секретаря Папи з повідомленням про те, що Папа Франциск запрошує мене разом з дружиною на ранкову Літургію…”

Продовжує пані добродійка Оксана: “Ця приємна новина справді стала для нас гарним подарунком. Я хотіла поїхати до Риму і бути разом зі своїм чоловіком. Я відчула відповідальність за жертвенний дар, який приймає кожна імость. Це справедливо бути поруч на молитві з Понтифіком…”

Щасливе подружжя привезло Папі українські дарунки. Як видно із світлин Папа Франциск виявив до українців свою прихильність і любов.

“Наше весілля 25 років тому, – продовжує отець Валерій, – відбулося в моїх рідних Кутах на Гуцульщині. В краю килимів, кептарів, сардаків, крисань, вишиванок. На час нашого візиту до Риму припадав День української вишиванки (17 травня). Тому без жодних інших варіантів ми вирішили подарувати Святійшому отцеві гуцульский кептар та кресаню. Владика Іриней попередньо нам розвідав розміри одежі Папи, а декан Косівський отець Роман зібрав для нас кращих майстрів Гуцульщини. Результат перевершив наші сподівання. На початку зустрічі з Папою Франциском я привітався українською “Слава Ісусу Христу” і Папа відповів українською “Слава Навіки Богу”. Здається з цієї хвилі увага Папи до нас була особливою. Я представився хто я і звідки. І коли Папа почув, що я одружений священик і поруч стоїть моя добродійка, то Папа подав нам одразу обидві руки. Справді, він нас благословляв обидвома руками і ми всі почувалися дуже щасливі, і раді. Прийшов час на подарунки і ось, на якусь хвилю Папа Франциск український гуцул. Дай Боже Папі “щєстя і здоровля”, як кажуть наші горяни. Але то було ще не все. На якусь хвилю від радощів я згубився в часі і Папа побачив у моїх руках велику книжку. А перед нашою дорогою до Риму, наш владика Йосафат просив передати від нього поклін і нагадати Папі, що всі українці чекають Папу в гості до України, а заодно передати Святішому Отцеві книгу про Церкву на Буковині, про новоутворену Чернівецьку єпархію. Отож Папа питає, чи ця книжка, що в моїх руках також є для нього? О, відповідаю, перепрошую, так звичайно. На першій сторінці книжки наш Чернівецький катедральний собор, якому скоро 200 років.

Папа був до нас доброзичливим, а його обійми теплі, наче нас вітав не глава держави і не Римський Архієрей, а рідний батько…”