Понад 70 років Омелян Коваль мріяв повернутися в Україну. Пережив нацистські концтабори, переслідування радянської влади, допити та знущання. А побачив Батьківщину знову аж у 93. У День пам’яті жертв сталінізму та нацизму розкриваємо неймовірну історію Омеляна Коваля, який 99 років боровся за сильну та незалежну Україну, пишуть Версії з посиланням на  Галицький кореспондент.

Омелян Коваль пройшов усі кола пекла, щоб застати сильну незалежну Україну.  У 13 років його вперше викликали на допит “за політичні погляди”. З 18 років був активним членом ОУН під псевдонімом “Дем’ян”. У 22 потрапив до концтабору Аушвіц із братами Степана Бандери.

“Нас рахували, як Bandera Gruppe, так нас і називали”Bandera Gruppe” , – каже Омелян Коваль.

Він сотні разів заграва зі смертю, навіть видавав у таборі свій журнал.  На руці в Омеляна зберігся табірний номер 49730.

Після Аушвіц були і інші табори: Маутгаузен, Мельк та Ебензе. А тоді – ціле життя на чужині з мріями про рідну землю. Майже без засобів для існування здобув освіту в Бельгії.

Розвивав українську діаспору, очолював Європейський Конґрес Українців.  Не брав бельгійське громадянство, адже чекав повернення в Україну.

“І ми щось почали шкваркотіти французькою мовою вдома. А батько нас почув. А батько нас почув. І до нас підійшов, ми так насторожилися. І він каже:”Якою мовою Ви розмовляєте? Тут, у нас вдома, має панувати тільки одна мова – рідна мова, українська мова. Вийдете за ці двері на вулицю – говоріть любою,  вчіться іншій мові. Але тут плекайте свою”, – син Зенон.

Омелян Коваль спочиває у Львові на Личаківському кладовищі.