Перкалабу називають найвіддаленішим населеним пунктом України та найважкодоступнішим селом Українських Карпат. Сюди не веде нормальна дорога, а пішки від найближчої цивілізації треба добиратись два дні.
Село – не нове, засноване на початку XVIII століття, у найкращі часи тут жило до 200 мешканців, зараз – вп’ятеро менше.
На Перкалабу навідалась і «Гуцулендія».
«Перкалаба – найбідніше село на всі Карпати чи взагалі в Україні? 50 км бездоріжжя, щоб добратися до села, де кінець цивілізації, але люди всеодно якось виживають…. Перкалаба – чи не найвіддаленіше село від магазинів в українських Карпатах, де зараз проживає близько 40-ка людей», – відмічає автор тревел-проєкту Михайло Будейчук.
А ще свого часу Перкалабу вибрали, щоб створити тут табір. Не для відпочинку дітей, а робочий табір для «тунеядців», або громадян Радянського Союзу, яким приписували «соціальний паразитизм»
Соціальний паразитизм (рос. тунеядство) у радянському законодавстві — це «паразитичне існування за рахунок суспільства». За радянським кримінальним законодавством «тунеядство» каралося, а суть його полягала в тривалому, більше чотирьох місяців підряд (або протягом року в цілому), проживання повнолітньої працездатної особи на нетрудові доходи з ухиленням від суспільно корисної праці.
«В 1950-их роках, під час радянської окупації, в селі на відшибі організували робочий табір для тунеядців. І всіх тих, хто не хотів працювати та жити, як інші, відправляли сюди, як на заслання. Для них збудували хати-бараки, які стоять до сих пір. Поетів та громадських діячів відправляли на Сибір та в Магадан, ну а тих, хто не був небезпечним для СРСР, а виключно був лінивим і не хотів працювати – був відправлений в одне з таких поселень», – розповідає Михайло Будейчук.
Перкалаба – не єдине віддалене карпатське село, де створили табір для осіб, звинувачених у «тривалому проживанні повнолітньої працездатної особи на нетрудові доходи з ухиленням від суспільно корисної праці».
«Схожий табір для тунеядців був також на Буковині в селі Фальків. Ідентичні будівлі-бараки, які вже місцями протікають. Зараз же в селі живуть вже нащадки всіх тих, хто відправлений в Перкалабу у 50-их та 60-их», – додає автор проєкту.
Логістично Перкалаба значно ближче до Румунії, ніж до інших сіл України. Тому на відвідини села сьогодні потрібен дозвіл прикордонної служби.
«Найбільше вражає те, що деякі сім‘ї тут живуть з дітьми, а до найближчої школи – 50 кілометрів бездоріжжя», – додає Будейчук.
Як сьогодні живуть нащадки «тунеядців» та як виглядають їхні бараки – детальніше у відео «Найбідніше село в Карпатах, де була колонія тунеядців – Перкалаба»
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
