Це – прикарпатець Андрій, один з дев’яти побратимів, котрі пішли на війну зразу після Майдану. Лише місяць військової підготовки і хлопці вирушили на схід. У складі батальйону «Донбас». Разом із друзями відвойовували Попасну і Лисичанськ, а після цього потрапили в Іловайськ. Про це пишуть Версії з посиланням на 402 канал.
У ті гарячі дні літа 2014-го окуповані Луганськ та Донецьк планували відрізати від постачання через російський кордон і звільнити від підтримуваних Росією сепаратистів. Тоді ж вісім російських батальйонно-тактичних груп перетнули кордон України. Їхньою метою було розірвати оточення Донецька і не дати звільнити місто, знищити нашу техніку і живу силу. Для цього декілька днів облаштовували сумнозвісний Іловайський «зелений коридор».
«29 серпня сказали, що є зелений коридор. Колона зібралася, і… дуже багато машин зібралися і виїжджали, одні через Червоносільське, а інші в другому напрямку. Виїжджали, і серед поля, в Червоносільському, нас розстріляли руські танки. З двох сторін. Там в Червоносільскому було п’ять будиночків таких і ми ще в тих будиночках після бою ще сиділи добу. Чекали на підтримку з нашої сторони якоїсь техніки або що. Але потім техніки не прибуло і по рації передали російські військові, що якщо ми не здамося в полон, то вони розстріляють просто будинки з танків. І все. І нікого не лишиться живого».
Українських військових в Червоносільському взяли в полон не терористи і не найманці, це були кадрові російські військові. «Я знаю з того, що коли вони нас взяли в полон, вони нам показували свої документи, свої військові білети, свої паспорти, що вони там, одні показували, що вони псковська десантна дивізія, а інші показували, що вони ульяновська танкова бригада».
Вони тримали українців у полі два дні, чекали на прибуття преси кремлівських пропагандистів. З Кремля надійшов наказ передати полонених бойовикам «ДНР» аби приховати участь регулярної російської армії. «Після цих двох суток, коли тримали нас російські військові на полі, приїхав Моторола. Приїхав зі своїми, так би мовити, солдатами, і російські військові, хоча вони обіцяли, що нас не передадуть сепаратистам, Моторолі, все рівно вони передали, і Моторола нас забрав в Донецьк в СБУ».
Російські військові обробляли полонених психологічно, вмовляли перейти на їхній бік, а от в полоні у бойовиків розпочалися справжні тортури. «Вони заставляли присідати. Я присідав тисячу раз. Тому що якщо не присідав, то вони били такими міліцейськими дубінками резиновими по п’ятках, по м’язах ніг. І заставляли одночасно, ставили четверо чоловік, ставили в рядок і одночасно щоб присідали. Заставляли віджиматися, теж якщо не міг віджиматися, били, просто били, заходили, якщо вони були не в настрої, заходили вибирали двох-трьох чоловік, виводили на вулицю… просто били».
Після донецьких підвалів частину наших полонених перевели на примусові роботи в Іловайськ. Відбудовувати зруйноване не ними. І це також була піар-акція Кремля. Адже що могли відбудувати кількадесят знесилених хлопців?! Та конче потрібно було показати легендарний «Донбас» приниженим, а українські сили виставити «загарбниками» на власній землі. «В Іловайську там, ну, спочатку тоже знущалися, потім нас водили по 10 чоловік, по сім чоловік, водили з охоронцями на відбудову міста. Приїжджали до нас різні з камерами російські і знімали нас на відео, що ми терористи, що нападаємо на Донецьк, на Луганськ. Там я пробув два з половиною місяця. В Іловайську. І після того 26 грудня нас обміняли 150 на 150, чи якось так. Обміняли на сепаратистів».
Минулого тижня військова прокуратура України передала інформацію про воєнні злочини Російської Федерації до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. В них йдеться і про віроломне вбивство українських військових у районі міста Іловайськ.
Такі ж докази будуть передані і в Міжнародний суд ООН та в Європейський суд з прав людини.
Справедливість буде відновлено – силою правди і силою зброї. Росії доведеться повертати награбоване. А наше завдання – зберегти пам’ять про кожну хвилину сучасної війни за Незалежність заради мужності людей, які стали на її захист.
