Журналісту Стику вдалося поспілкуватися з одним із учасників бойових дій, які звільняли славнозвісний Слов’янськ. Тарас Буняк проживає у місті Надвірна і був у числі перших, які згодилися піти добровольцями.
Будучи на Майдані, Тарас зголосився піти до Нацгвардії. Добровольців розквартирували у Нових Петрівцях, що під Києвом. Місяць важких бойових навчань. І 29 травня, в 29 –ий день народження, Тарас Буній відправляється з товаришами у зону антитерористичної операції.
Опинившись в Ізюмі, хлопцям доручили блокпост. Проте протягом цілого місяця їм довелося чекати нормального забезпечення.
«Мені дали підручні предмети. Наприклад, флягу. А от про бронежилет чи кевалорову каску я міг тільки мріяти», – розповідає боєць. – «На блокпост був один тепловізор при тому, що було декілька бойових позицій. Ми ним по черзі погодинно користувались».
А найбільше вразило те, що внутрішнім військам (опікується МВС, – авт.) вивантажували допомоги по дві колони амуніції. Нацгвардії відчутною ж була лише допомога спонсорів.
«Нас кинули як гарматне м’ясо, при чому з дурнуватим керівництвом. От влаштували перемир’я. Яке перемир’я? Терористи змогли тільки краще укріпитися, викопати захищені окопи», – ділиться думками співрозмовник.
Тарас двічі ризикував життям. Одного разу бій відбувався на блокпості, коли терористи напали із застосуванням танків.
«Ми дві години просили про допомогу», – говорить боєць. А от знищити ворожу техніку власними силами не було можливостей. «Ми просимо про допомогу, а нас звинувачують, що не можемо порахувати кількість танків противника. То про що далі розповідати», – дивується Тарас.
Щодо відношення місцевих жителів до військових із Західної України, то воно полярне. За словами бійця, від ненависті до “бандерівців” до постійного підгодовування гарячим.
Чи повернеться Тарас Буній у зону бойових дій ще не відомо, проте вже в кінці липня буде у військовій частині у Нових Петрівцях.
