Після цього почалась справжня любов до гір. Він все частіше підкорює вершини, і не лише Карпат –  Татри, Кавказ, Альпи. А тепер вже більше 3-х років працює  на гірському  пошуково-рятувальному посту на горі  Піп Іван (Чорногірський). Його звати Ярослав Коваль, йому 30 і він закоханий у гори, пишуть Версії з посиланням на Дзеркало Медіа.

Пошуково-рятувальне  відділення “Явірник”
“Одного разу я просто здійснював схід на цю вершину і зустрів рятувальників та спитав, чи їм не потрібні працівники. І так спочатку в якості волонтера почав вивчати нову для себе місію – бути рятувальником. Згодом мене взяли на постійну основу. Робота мені дуже подобається, адже вона в горах,  благородна, і від неї отримуєш задоволення. В нашому пошуково- рятувальному відділенні “Явірник” працює 10 людей, проте змінами: чотири  дні на самій вершині (по кілька чоловік) і два дні на дорогу (туди і назад). Перезміна відбувається на горі, хлопці здають пост наступній групі  і спускаються вниз – додому. Тут є, можна сказати, своєрідна ротація”.

Небезпека зимових походів

“Найчастіше різних випадків, коли губляться люди, стається саме взимку. Оскільки люди ходять не підготовлені, вони не мають відповідного спорядження, навігації, інколи не до кінця усвідомлюють всі ризики зимового сходження в Карпати. Адже взимку все по-іншому. Тут і хурделиця, сніг, погана видимість – це і є найчастішими причинами, що люди збиваються з маршруту і починають блукати”.

Зона, в якій найчастіше губляться люди

“Є одне місце в тій території, де ми працюємо.  Між горою Вухатий Камінь і урочищем Бальзатул. Там часто губляться люди, тому що з цього місця дуже важко орієнтуватися без навігації, особливо в умовах поганої видимості. Без навігації краще не ходити взагалі. А ще це лавинонебезпечне місце. Був такий випадок, у нас якраз була перезміна: зателефонували туристи і повідомили, що заблукали,  і ми одразу вирушили на пошуки. За 1,5 години ми знайшли під г. Смотрич  групу з трьох осіб, що заблукали.  Надали їм допомогу і супровід в село Дземброню”.

Як би прикро не було про це писати, та стаються і смертельні випадки, коли люди нехтують всіма можливими засторогами і правилами. Торік був один такий, каже Ярослав, він, правда, тоді не був на чергуванні. Люди були не підготовлені, не мали наметів, сірників, лише літній спальний мішок.  Вони намагались за один день піднятись на г. Піп Іван, їм це не вдалося. Тоді загинула одна людина…

Життя, які вдалось врятувати

“За час мого чергування було врятовано 5 осіб. Троє людей – це група з Косова, що заблукала, про яких я розповідав раніше, та двоє: поляк та іспанка, які не послухались моєї поради і пішли через Вухатий Камінь. Там було сильне обледеніння і лавинна небезпека, а ще – дуже незручний схил. Через деякий час до мене зателефонував поляк зі словами “Ми згубіліся”. Звісно, ми одразу пішли їх шукати і вже через годину  знайшли. Було дуже небезпечно, в тому місці багато льоду, я місцями копав сходинки, щоб можна було йти. І звідти їх провів на гору, на полонину Смотрич, де вони  й заночували. Часто також люди піднімаються на вершину, а спуститись не можуть через погану видимість. Тоді ми теж надаємо супровід. Всі рятувальники проходять спеціальну підготовку, вивчають маршрут, проходять заняття. Адже це дуже відповідальна робота”.

У разі надзвичайної  ситуації залучаються всі рятувальники області

Минулого року в нас був випадок: чоловік з Києва реєструвався на похід, вказав не своє прізвище (це вже ми дізнались опісля), хотів йти Чорногорою, з ним також були  двоє туристів з Білорусі. Я сказав, що не рекомендую йти  в таку погоду. Вони, звісно, не послухали. В підсумку цей чоловік в якийсь момент вирішив повернутися назад – заблукав, його шукали три дні, було залучено чимало рятувальників. Знайшли його в одній з колиб, із запаленням легень доставили в одну з лікарень, та через день він звідти втік.

Читайте також: Врятований лижник Ігор Грищенко – про свої 4 доби у горах та порятунок. ВІДЕО

Особисті вершини

Він не просто здійснює сходження в гори,  рятує людей, він живе своїм заняттям. А ще багато подорожує і підкорює нові вершини, серед яких Матергорн (4478 м), Монблан (4810 м), Казбек (5033 м).

“У 2016 році я здійснив сходження на Монблан – словами не передати всі ті емоції. Матергорн – це моя вершина мрії. Я до неї ретельно готувався разом з нашим клубом “Білий камінь”. Ми постійно займаємось, улітку їздимо на Скелі Довбуша, також тренуємося в залі, займаємось лазінням. Обов’язково потрібно бути фізично готовим. І перед сходженням бодай місяць бігати 10 км почерез день, щоб розвинути дихання – це дуже важливо в горах. Адже гори – це не жарти. Тут все серйозно”.

Поради туристам
“До гір потрібно готуватися як фізично, так і психологічно. Мати з собою gps пристрій з комплектом запасних батарейок. Багато хто користується телефонною навігацією, але я її не рекомендую, адже дуже швидко сідає батарея, а також можлива велика похибка, тому багато людей губиться.  Також обов’язково реєструватися в рятувальників, якщо плануєте здійснювати сходження: кількість чоловік, з якого по яке число. І вкінці подзвонити і повідомити про завершення маршруту”.

У рюкзаку повинні бути: особиста аптечка, сухий  змінний одяг, спальний мішок, намет, засоби для розпалу багаття, запаси їжі та води.

 

Як вижити, якщо загубилися в горах?

Насамперед потрібно  заспокоїтись, зорієнтуватись, де ви знаходитесь, де північ, де південь, з якого боку дме вітер. І спускатись постійно вниз, в якийсь яр, бо яр виведе до джерела, джерело до річки, а річка – до села. Головне – завжди бути в русі. Не чекати, а йти. Особливо якщо це зима, бо можна замерзнути. Також є варіант знайти колибу, бо часто туристи залишають там їжу. Але довго сидіти там теж не варто. Потрібно багато пити. Якщо немає поруч джерела – топити сніг на вогні.

Контакти пошукових служб ТУТ.

Умови, в яких живуть та щоденні обов’язки рятувальників
Зараз в обсерваторії, де знаходиться їхній пост, – євроремонт. Там тепло, дрова заготовляють ще влітку. Рятувальник може зручно відпочити після пошуків. Узимку топлять сніг і п’ють дистильовану воду. Ярослав каже, що постійно беруть з собою вітаміни, адже часте вживання такої води виводить з організму кальцій. Тричі на день вони стежать за погодними показниками – температурою повітря, швидкістю та напрямком вітру. Записують цю  інформацію і передають у головний округ. Також часто проводять снігові заняття. Мінімум двічі на день визначають сніговий профіль та рівень лавинонебезпеки.

“Завжди, коли є вірогідність лавин, ми повідомляємо зареєстрованим туристам і наполягаємо на припиненні походу, радимо, куди безпечно спуститись. Проте люди не завжди дослухаються до порад. Були випадки, коли туристи потрапляли під лавину, і добре, що в керівника була снігова лопата і вдалось відкопати людей, яких частково накрила лавина”.

Після чергування він має 10 днів відпочинку. Хобі всі пов’язані з туризмом – це велопоходи, скелелазіння, кілька разів на рік їде в гори за кордон.

Вперше піднімаючись на Говерлу в 16-річному віці він побачив  хребет Чорногору і  обсерваторію на одній з вершин, тоді подумав, що то замок Дракули… Тепер згадує це з посмішкою. За іронією долі більш  ніж через  20 років він вкотре підніматиметься на г. Піп Іван – в обсерваторію, яка стала його другим домом, де він так потрібен, адже рятує життя.

Читайте також: “Я захворів горами на все життя”, – Володимир Галайда, автор записки 40-річної давності, знайденої на Піп Івані

Автор: Віталій БИРЧАК
Фото з архіву героя та Андрія Каня