Від початку бойових дій на сході боронять українські кордони тисячі добровольців. Поруч з чоловіками, мирне небо над нашими головами оберігають багато сміливих жінок. Що спонукає їх покидати мирне життя і їхати на фронт в розмові з кореспонденткоюрозповіла доброволець батальйону “Азов”, франківська журналістка Наталя Коцкович, пишуть Версії з посиланням на Бліц-Інфо.
“Зголоситися добровольцем у 2014 році я вирішила без вагань. Від весни того року, працюючи журналістом, почала знімати багато трагічних подій, коли з Донбасу привозили наших прикарпатських хлопців, які загинули. Якраз тоді на фронті було загострення. Щотижня нам з оператором доводилося їздити і проводжати молодих вояків, на жаль, вже тоді в останню путь. Після однієї такої зйомки якось я сказала подрузі, що хочу на фронт. Не в якості журналіста, не туди і назад, а хочу бути там весь час, щоби побачити самій і показати іншим, як то є насправді”, – пригадує Наталя.
Якраз в той час у батальйон «Азов» шукали людей в прес-службу. Проте, за словами Коцкович, це точно мали бути добровольці не жіночого роду.
“Дівчат в «Азові» не було і їх не сприймали, від слова, зовсім… не знаю, як то стали зірки і на базу “Азову” я таки потрапила. І тільки коли була на місці, зробила селфі у кабіні бойової машини і повідомила рідним через Фейсбук, що зі мною все добре, я на сході”, – каже ветеранка.
Наталя зізнається, що навіть не може сказати точно, що саме її змотивувало покинути все: хлопця, улюблену роботу, друзів і поїхати на війну.
“Просто відчула, що повинна бути там. Після усього пережитого (а було дуже багато різного), я зізнаюсь сама собі, що це буди два найкращі роки мого життя. Мені пощастило боротися за свою країну!” – переконана Коцкович.
Зараз Наталя знову повернулася в журналістику і виховує чудового синочка Ореста.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!