Власники біометричних паспортів можуть без віз подорожувати його країнами.

Українці активніше почали користуватись можливістю їздити до Польщі на закупи. Бо ж ціни там куди нижчі.

Кореспондент gazeta.ua і собі вирішив перевірити, наскільки вигідніше купувати польські товари, пишуть Версії.

…Йду на залізничний вокзал Перемишля. Звідти курсують приватні мікроавтобуси до пішого переходу Медика – Шегині. Проїзд коштує 2 злотих – 14 грн. У салоні майже всі українці з прикордонних сіл. Часто їздять у Перемишль у справах і на закупи. Через 20 хв. мікроавтобус зупиняється біля супермаркету “Бєдронка”. Це одна з найдешевших мереж країни.

– Бери всі товари з червоними цінниками, – радить мені літня жінка в спортивному костюмі. – Бачиш, парувки (сосиски. – Ред.) сьогодні по 5 злотих. Дорого. Через два дні на них буде акція – по 2,5. Ще молочку глянь. У поляків вона дуже добра.

Молочні продукти коштують майже вдвічі дешевше за українські. Вершковий сир “Маскарпоне” – 3 злоті, 200 г м’якого сиру “Брі” – 2 злоті, стільки ж просять за літр молока.

10 упаковок дитячого харчування кладе у візок 29-річна Марія Книш із Новояворівська на Львівщині.

– Приїхала спеціально по нього, – пояснює. – Дитині не можна нічого молочного. У нас дитяче харчування без лактози коштує дорого, та й вибору немає. Раз на місяць скуповуюсь тут. Економлю 300–400 гривень. На дорогу туди й назад сотню витратила. Безвізу дуже чекала. Не доведеться 35 євро за візу платити.

За 100 м від супермаркету – піший перехід через кордон. Людей небагато. Поряд тягнеться черга до відділення “такс-фрі”. Там повертають податок на додану вартість за придбані в Польщі речі – від 7 до 23%. Вигідно купувати техніку, брендовий одяг, шкіряні вироби.

Люди з картонними коробками, валізами та пакетами з покупками у черзі проводять 2–3 год. Жінка у джинсовій куртці сперлася об залізну ­огорожу. Біля ноги стоїть велика пласка коробка із плазмовим телевізором.

– У Перемишлі ця модель дешевша на тисячу гривень, – каже. – Ще й повертають майже 2 тисячі. Замість 10 тисяч гривень заплатили 7. У безвіз не вірили. А тут така вдача! Одразу на закупи й поїхали.

На одну людину польський митник витрачає 15–20 хв.: звіряє чеки, підраховує кількість повернутих коштів. Гроші надходять на картку покупця.

Моя черга рухається швидше – прикордонник лише сканує паспорт і ставить штамп про виїзд. На українській стороні митники перевіряють тільки великі валізи й сумки.

Із Шегинь до Львова можна доїхати маршруткою за 50 грн або підсісти за таку ж суму до когось в авто. Мене підвозить водій Михайло. Дорогою не розмовляємо. Він часто п’є каву з термоса і тре очі.

– Всю ніч на кордоні простояв, – пояснює. – Прокляв той день, коли вирішив автомобілем їхати до Польщі. Черга на 2 кілометри.