Сьогодні українське суспільство і парламент в очікуванні пенсійної реформи. І, напевно, найбільше тепер точиться дискусій і в суспільстві, і серед народних депутатів Верховної Ради України навколо того, якими повинні бути зміни до пенсійного забезпечення, якою повинна бути пенсійна реформа, і що ця пенсійна реформа дасть на виході для пересічних українських громадян, пишуть Версії.

«Хочу сказати, що вчора відбулись засідання профільного комітету з соціальної політики, на якому було розглянуто понад дві тисячі правок до запропонованих Урядом змін до пенсійного забезпечення. Власне я б хотів зупинитись на одній з ключових, на нашу думку, правок, яка була внесена мною разом з моєю колегою Наталією Веселовою. Яка власне стосується того, що з першого січня 2019 року в Україні буде забезпечений, так званий, другий рівень пенсійного забезпечення – обов’язкова накопичувальна пенсійна система. Оскільки ми вважаємо, що повноцінною пенсійна реформа, яка сьогодні анонсується Урядом, буде тільки за умови і тільки тоді, коли ця пенсійна реформа повністю змінить парадигму відносин: «людина і влада». Щоб людина не тільки була залежна від того, якою буде економічна ситуація в державі, які будуть прийняті рішення Парламентом чи Урядом щодо пенсійного забезпечення. А щоб людина мала свій персональний накопичувальний пенсійний рахунок, на який вона протягом життя відраховує пенсійні заощадження, які не пропадають у випадку смерті людини. Можуть бути заощаджені. Найважливіше, що ці пенсійні заощадження з кожним роком будуть отримувати певний інвестиційний дохід», – відзначив Юрій Соловей.

На думку прикарпатського нардепа, пенсійна реформа – це ключовий драйвер економічних реформ в Україні. Адже замість того, щоб просити кошти у Міжнародного валютного Фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, потрібно використовувати той ресурс українських громадян, який сьогодні у них є на руках.

«За нашими підрахунками, якщо з першого січня 2019 року запрацює обов’язкова друга накопичувальна пенсійна система, – то в найближчі десять років сума, яка буде працювати в українській економіці складе понад 500 мільярдів гривень. Це кошти, які набагато більші за кошти, які, для прикладу, залучає Україна від Міжнародного валютного Фонду. Це кошти, які можуть працювати і які повинні працювати в українській економіці. Така система вже давно працює у всіх розвинутих країнах світу. Ці кошти можуть бути спрямовані у доступне кредитування, на будівництво доріг, ці кошти, у облігації внутрішньої державної позики. Тому я вважаю, що вчора відбувся історичний крок», – підкреслив народний обранець.

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування дає можливість працівникам вже з 1 січня 2018 року могти формувати обов’язкові особисті пенсійні накопичення, за рахунок яких вони у майбутньому одержать додаткове, до їх пенсій із солідарної системи, джерело пенсійних виплат, що певною мірою покращить їх забезпечення у старості.

«Звичайно, що потрібно, щоб український парламент схвалив ці зміни, які запропоновані в другому читанні. Але я однозначно впевнений, що всі народні депутати докладемо, до цього максимум зусиль. Адже співавторами даного законопроекту виступили понад 60 народних депутатів виступили. Я впевнений, що успішне голосування у другому читанні не можливе без врахуванні цієї правки, яка вчора була підтримана комітетом соціальної політики», – підкреслив Юрій Соловей.

Прийняття Радою поправок, основним автором яких є нардеп Юрій Соловей, дозволить запровадити децентралізовану систему накопичувального пенсійного страхування, що забезпечить:

1) громадянам:

– справедливі умови пенсійного забезпечення та підвищену персональну мотивацію  –  можливість забезпечувати свою старість, формуючи власні пенсійні накопичення;

– підвищення рівня пенсійного забезпечення у старості:

– контроль за станом їх власних пенсійних накопичень;

– інші важливі можливості, які недоступні у солідарній пенсійній системі –використання своїх накопичених пенсійних заощаджень до виходу на пенсію, у разі настання певних життєвих ситуацій (хвороба, освіта дітей, оплата іпотеки, тощо);

2) державі та громадянському суспільству:

– формування збалансованої і стійкої трирівневої пенсійної системи, де солідарний та накопичувальні рівні взаємно доповнюють одне одного,  компенсують характерні для них слабкі сторони, є поштовх для розвитку та здорової конкуренції на ринку недержавного пенсійного забезпечення;

– надасть потужний інвестиційний поштовх для динамічного зростання економіки і модернізації країни, що, одночасно стане важливим позитивним «сигналом» іншим внутрішнім і зовнішнім інвесторам для здійснення капіталовкладень в українську економіку (спрацює «мультиплікатор» додаткового росту обсягів залучених інвестицій), тощо.

Нагадаємо, в 1956 році в Україні було запроваджено пенсійну систему «бісмаркського» зразка (див. «Пенсійна історія» на стор. 31 ) для робітників і службовців, а з 1964-го – для колгоспників. Тогочасна демографічна структура нашого суспільства характеризувалася високою народжуваністю і переважаючою чисельністю молодших поколінь. За даними перепису 1959 року, на 100 осіб працездатного віку припадало лише 22,7 пенсіонера.

Протягом десятиліть унаслідок демографічного переходу відбулося старіння населення. З 1959-го по 2001-й, за даними переписів населення, співвідношення пенсіонерів і населення працездатного віку збільшилося майже вдвічі – з 22,7 до 41,1%. За прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, протягом 2010–2025 років це співвідношення сягне 50%, а до 2050-го – 76%.

Уже сьогодні пенсіонери становлять 30% населення країни, а кількість платників збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування (що завжди є меншою за кількість працюючого населення) – 33%. Надалі співвідношення змінюватиметься не на користь працюючих, повідомляє cripo.com.ua.