Станиславівські гурмани приходили сюди повечеряти навіть тоді, коли не збиралися нікуди їхати. Тут організовували бенкети, зокрема у січні 1900 р. у колійовому ресторані урочисто проводжали на пенсію високого службовця, радника двору Дуневича. У цьому закладі тоді зібралися всі вершки місцевого суспільства, пишуть Версії з посиланням на Західний кур’єр.
Після смерті ресторатора у 1902 р. заклад вела його вдова, але в 1903 р. ситуація з колійовими ресторанами у Галичині докорінно змінилася. Право їхньої оренди почали виставляти на аукціон, а річний чинш підвищили з 1800 до 5100 злотих ринських. Це стало кінцем відомого ресторану – він перейшов у інші руки, після чого якість страв і обслуговування суттєво погіршилися.
«Місцева колійова ресторація в ті часи, коли її орендував Емануель Соеві, славилася своїми стравами, –писала місцева преса. – Зараз же, зі зміною орендаря, вона втратила свою добру репутацію. Страви вже не такі смачні, а всі найкращі вина з ресторану Соеві викупив місцевий бакалійник Теофіл Квятковський. Невже теперішньому орендареві у власних же інтересах не хочеться брати приклад зі свого попередника?»
Невідомо, чи прислухався новий власник до цієї поради, але колійова ресторація з тих пір часто переходила з рук у руки.
