Які основні здобутки у році, що минає? Що із запланованого і чому не вдалося реалізувати та чого слід очікувати наступного року? В інтерв’ю «Західному кур’єру» міський голова також розповів про будівництво нового моста у Пасічній, реформу громадського транспорту та кадрові зміни в департаменті архітектури, а ще анонсував події, які відбуватимуться у місті під час новорічно-різдвяних свят, пишуть Версії з посиланням на ЗК.
– Руслане Романовичу, які основні здобутки у році, що минає, ви б відзначили?
– Здобутком цього року я вважаю завершення реконструкції площі Міцкевича і вулиці Лесі Українки. Цей проект у центрі міста покликаний збільшити пішохідні зони і зробити наше місто привабливішим, вважаю його достатньо вдалим. Інший великий проект, який перебуває у стадії реалізації, – це впорядкування парку імені Тараса Шевченка. Цього року зосередились на території біля дальнього озера і виходу на вулицю Дорошенка. Парк змінюється, стає дедалі впорядкованішим і в цьому теж є позитив.
Окрім благоустрою, ми почали транспортну реформу. Це і запровадження електронного квитка, і закупівля перших шести великих комунальних автобусів на 27 маршрут. Сподіваємося, що найближчим часом надійдуть ще 12 нових автобусів, які обслуговуватимуть маршрути в Опришівці та Крихівці. Розвиток комунального транспорту – теж правильний пріоритет. Цього року ми провели багато підготовчих робіт у цьому напрямку.
Нам вдалося відремонтувати 18 доріг і 28 дворів, ще приблизно 20 в роботі. Причому це такі дороги, які роками потребували ремонтів – вулиці Республіканська, Сухомлинського, Паркова, Павлика, Марійки Підгірянки, Княгинин. Тобто не лише магістральні вулиці, але й інші важливі, до яких руки ніяк не доходили. Всі вони отримали нове дорожнє покриття, тротуари, освітлення, оновлений вигляд і оновлене життя. Змінюється дорожня інфраструктура. Це і нові зупинки, розмітка, острівці безпеки, підсвічування пішохідних переходів. 20 світлофорів замінили на нові з таймерами, які показують, скільки часу залишилось для переходу вулиць, є звукові сигнали для незрячих.
Також втілили багато соціальних проектів. Особливо – для пенсіонерів. Це і відпочинок у нашому таборі «Лімниця», і комп’ютерні курси, і впровадження «Картки іванофранківця», яка дає певні пільги. З міського бюджету фінансуємо різні доплати політв’язням, репресованим. Вперше запровадили доплати тим, хто відсидів у тюрмах за незалежність України. Збільшили виплати ветеранам ОУН-УПА, дивізійникам, учасникам бойових дій та родинам загиблих. Вони боролись за українську державу, але державою належно не пошановані.
Не можу не згадати про спорт. Відновили футбольну команду «Прикарпаття», яка складається лише з місцевих гравців і зараз закріплюється у першій лізі для того, щоб претендувати на участь у прем’єр-лізі. Підтримуємо інші спортивні команди, дитячий і юнацький спорт. Розвиваємо велоінфраструктуру, бо претендуємо на звання велостолиці, проводимо велофоруми і велопробіги.
У рази збільшилася кількість культурних подій і заходів. Як у центрі міста, так і у мікрорайонах. Проводимо різноманітні фестивалі.
– А що б ви зарахували до найбільших невдач? Що із запланованого не вдалося зробити?
– Реконструкція центрального міського озера, яка затяглася, – це невдача, але її можна виправити. На жаль, з різних причин нам не вдалося її завершити і роботи довелося перенести на наступний рік. Там виникли проблеми з освітленням, є питання до благоустрою та інші. Ми були змушені поміняти підрядника.
Ну і на інших дрібніших об’єктах теж виникали певні труднощі. Мені хотілось би, щоб темпи робіт були швидшими. Але є об’єктивні причини. З коштами цього року надзвичайно сутужно. Сьогодні місто в кредитах, у позиках. Найперше треба виплачувати зарплату бюджетникам. Це все впливає на фінансування і темпи робіт. Ми не могли вчасно розрахуватися з підрядниками, заплатити за роботу, бригади простоювали. Так, хотілося все заплановане завершити зараз, але це буде трохи пізніше.
– А в інших галузях, гуманітарній сфері є поступ?
– Поступ є у всіх галузях. І в освітній, і в медичній. Десь це більш помітно, десь менше, але зміни відбуваються скрізь. Є певні моменти, але це проблеми росту, розбудови міста, змін, реформ. Розвивається кожна сфера, кожен мікрорайон. Сьогодні ніхто не може сказати, що ми робимо лише центр і тільки тут помітні зміни. Хотілось би швидше і більше, але є об’єктивні обставини і робітників не так багато, бо вони вибирають роботу в інших країнах.
– Ви неодноразово зазначали, що в місті можна було б зробити набагато більше, якби не доводилось фінансувати непритаманні міському бюджетові так звані делеговані державою повноваження. Про яку суму загалом йдеться?
– Я так порахував, що в середньому це 300 мільйонів гривень, які ми виділяємо з міського бюджету. Це достатньо велика сума, за яку, скажімо, можна побудувати шість нових дитсадків. Цих 300 мільйонів – це утримання ПТУ, доплати медикам і освітянам, бо вчителям зарплату підвищили, а вихователям ні, і ми вирішили їм доплачувати з міського бюджету, щоб виправити таку несправедливість. Cубвенція на виплату зарплат медикам була лише до липня, а освітянам до вересня. Далі зарплати їм фінансуємо з міського бюджету. Але наше завдання зберегти колективи, бо якщо ми цього не зробимо, то потім матимемо серйозні проблеми. Великим успіхом я вважаю те, що у місті нема заборгованості з виплати зарплати, ми її виплачуємо вчасно.
Ще майже 60 мільйонів йдуть на місцеві пільги. Я вважаю, це правильним. Скажімо, доплати учасникам бойових дій на оплату комунпослуг. Держава покриває 50-75%, а решту до 100% ми надаємо з міського бюджету. Наше місто одне з небагатьох, яке це робить.
– Водночас опоненти критикують вас за те, що місто не зберегло безкоштовне харчування учнів 1-4 класів, хоча для міського бюджету це не така вже й велика сума.
– Я вважаю, що в таких речах має бути адресна допомога. Сьогодні шість тисяч учнів забезпечені безкоштовним харчуванням. Це велика кількість. Нам треба допомагати дітям пільгових категорій і тим, чиї сім’ї у скруті. Це моє переконання. Навіть коли люди звертаються за матеріальною допомогою, то можна 100 тисяч роздати по 100 гривень, але чи це допоможе? Напевно, ні. Тому краще допомогти меншій кількості людей, але щоб ця фінансова допомога була для них суттєвою. Саме такий адресний підхід повинен бути. І ми так робимо. Щодо харчування, то батьки, які відчувають скруту, можуть написати заяву директору школи. Комісія її врахує, надасть можливість безкоштовного харчування у школі, і це теж правильно. Відколи ми запровадили саме таку практику, якість харчування у більшості шкіл стала кращою. Для того, щоб діти у школі харчувалися, щоб батьки їм давали гроші, аби вони щось купили в буфеті, все має бути смачно. І підприємці, які займаються харчуванням, це зрозуміли. Якість страв стала кращою, а меню різноманітнішим.
– Останнім часом різкій критиці знову піддається будівництво нового моста у Пасічній. Мостові переходи треба проектувати і будувати комплексно, а це будівництво розділили на три окремі частини і тендери – міст, розв’язка, дорога. І до кожного з цих проектів у активістів і ваших опонентів є зауваження.
– Ну, дорога – це найлегше, це не глобальна проблема. Є багато організацій, які можуть побудувати дорогу. Щодо розв’язки, то був первинний проект, який потребував доопрацювання. Перший тендер на проектування розв’язки виграв Український будівельний холдинг зі Львова. Коли ми провели тендер на будівництво моста, то побачили, що є чимало недопрацювань. Тому змушені були замовити у фірми, яка називається «Києвмостострой», проектування моста і доопрацювання розв’язки в межах так званих коридорів, які є. Я вважаю, що в цих умовах, це оптимальний варіант. Розв’язка спроектована з врахуванням радіусів поворотів великогабаритного транспорту. Задіяні вулиці Промислова, Княгинин, «бетонка» старої Надрічної. Є дві смуги на новій Надрічній, дві смуги по старій бетонці, виїзд на Промислову. Те, що проектанти могли зробити з врахуванням існуючих коридорів і Державних будівельних норм, вони зробили. Міст не ідеальний, але він вирішуватиме свої завдання. Такі мости є і в інших містах, у Європі. Попередні рішення щодо будівництва моста на Клузів через базар «Анатоль», можливо, i є найоптимальнішими, але їхня реалізація не підйомна для міста. Місто не має 2,5 мільярда, щоб побудувати такий об’їзний міст.
– Кажуть, що за рахунок таких додаткових робіт вартість моста здорожчає?
– Все залежатиме від цін наступного року, тендеру на будівництво розв’язки. Сам міст коштує 172 мільйони, і дуже добре, що ми встигли проплатити кошти за метал, бо він найдорожчий. Щодо будівництва розв’язки, то побачимо, яку ціну запропонують на тендері його учасники. Аналогічно і з будівництвом дороги.
Але хочу ще раз наголосити: новий міст спроектований так, щоб його будівництво ми могли профінансувати громадою з міського бюджету без допомоги держави – це факт. Я двічі звертався до Прем’єр-міністра щодо співфінансування, особисто був у нього на прийомі, нам обіцяли допомогти, але досі жодної копійки не виділили.
– Цей рік був оголошений роком розвитку громадського транспорту, але досі ні нових комунальних автобусів, ані нових тролейбусів на маршрутах немає.
– Ну, всі ж кричать: «вітчизняний виробник». Вітчизняний виробник виграв тендер на 24 нові автобуси. Перші 12 концерн «Богдан» мав нам доставити до 1 вересня, а ще 12 – до 20 грудня. Тепер перші 12 вони обіцяють доставити до 20 грудня, а про всі 24 уже навіть мови нема. Здавалось би: вітчизняний виробник, ми заплатили йому аванс, хочемо якнайшвидше отримати придбані автобуси, а їх нема. Що, нам з ними тепер судитися? Суди затягнуться на 2-3 роки і автобусів не буде, а вони нам потрібні. Тому мусимо миритися з такою ситуацією і чекаємо, що «Богдан», у якого ми зараз є одними з найбільших замовників, виконає свої зобов’язання.
Тендер на 29 нових тролейбусів виграли білоруси. Чесно кажучи, я не дуже цьому радію, бо виникнуть питання з розмитненням та іншого характеру. Але це був міжнародний тендер, і зараз ми працюємо над тим, щоб хоча б поставка тролейбусів відбулася вчасно – до 1 квітня. Чи вони встигнуть, я гарантувати теж не можу.
Зараз оголосили тендер на придбання ще 12 автобусів великого класу. Можливо, його виграють турки, у яких уже є готові автобуси, які не треба ще збирати на заводі. Але кажу: можливо, бо це буде відкритий тендер. Взагалі, ми зараз шукаємо різні варіанти. Ще до кінця року очікуємо на два вживані тролейбуси-гармошки «МАН» і два «Вольво». А наступного року хочемо привезти до міста ще 17 «Вольво». Але, знову ж таки, тендерні процедури, паперова тяганина, оскарження результатів – все це затягує час. Як мінімум півроку йде на папери. А при співпраці з ЄБРР – ще довше. На будівництво тролейбусної лінії на БАМ процедура погоджень тривала два роки.
– Вже відомо, хто і коли її буде будувати?
– Відбувся тендер. Документацію викупили чотири фірми, а участь у тендері взяла лише одна. Зараз ми уточнюємо, чи ЄБРР допустить її до будівництва, якщо у тендері був всього один учасник. Хоча ми готові з цією фірмою уже підписувати контракт, щоб вона приступала до будівництва. Напрацювання щодо розвитку комунального транспорту у нас є і вони дадуть результат, але пізніше.
– Нещодавно кількома містами прокотилися страйки приватних перевізників, які вимагали підвищення тарифів. У Івано-Франківську підвищення тарифів не планується?
– Принаймні до весни – точно ні. А потім будемо дивитися, як складатиметься ситуація на ринку перевезень, якими будуть ціни на пальне. Але різкого підвищення тарифів не буде. Будемо обговорювати це питання, проведемо громадські слухання, діятимемо за процедурою. Попереднє підвищення тарифів обговорювали і погоджували півроку. Тоді ми були змушені піти на такий крок, бо багато маршрутів просто б зникли. Але на комунальний транспорт тоді тарифи не піднімали. Хоча дві гривні за проїзд у тролейбусі – то вже не та ціна, яка б мала бути. Також ми розвиватимемо комунальний транспорт, будуть нові тролейбуси і автобуси. Люди це побачать, думаю, оцінять і погодяться платити за комфортний проїзд у комунальному транспорті більше. Загалом, напрям на розвиток комунального транспорту є правильним. І те, що ми робимо, впроваджуватимемо електронний квиток, – цьому доказ.
– До речі, скільки мешканців уже подали документи на оформлення електронного квитка?
– Зараз ми приймаємо документи від пільговиків. 9 тисяч уже подали, а загалом пільговиків є 62 тисячі. Наші люди звикли робити все в останній момент, тому найближчим часом кількість звернень за оформленням електронного квитка збільшиться. У різних частинах міста, на комунальних підприємствах і у ЦНАПах, діють 10 центрів, де можна буде оформити електронний квиток.
Ми вже закупили стаціонарні і переносні валідатори для комунального транспорту, вели бесіди з приватними перевізниками, і вони, в принципі, не проти впровадження електронного квитка. Це велика реформа, яку відчує кожен. Тому ми враховуємо помилки Тернополя, де електронний квиток уже ввели, маємо змогу оцінити всі позитивні і негативні моменти та намагатимемося впроваджувати цю реформу дуже делікатно, щоб це не завдавало мешканцям додаткових незручностей.
– А як справи зі сполученням Південного і Північного бульварів?
– Є певні особливості, бо на шляху майбутньої дороги є нерухомість, базар, орендарі. Ми судилися з власником одного МАФу, який нарешті знесли. Маємо викупити ще півхати. Треба розбирати частину базару. А там люди торгують, яких треба десь розмістити. Я особисто кілька разів спілкувався з людьми на базарі. Це дуже складна, копітка робота, пов’язана з людьми і їхніми інтересами. Якщо люди десятки років там торгували, то дуже важко їх зараз звідти кудись перемістити. Тому все це треба робити поступово. Але інтереси громади вищі. Можливо, ще цього року встигнемо заасфальтувати дорогу від вулиці Тичини до Північного бульвару. З іншого боку починаємо прокладати водопровід. Домовилися з «Веломафією», куди їх перенести. Поступ є, домовленості існують і наступного року ми просто зобов’язані сполучити Південний та Північний бульвари, відкрити проїзд, а в перспективі пустити громадський транспорт.
– Одним із пріоритетів для вашої команди було і залишається будівництво дитсадків. Але уже урочисто відкритий дитсадок у Микитинцях досі не запрацював. З чим це пов’язано?
– Він запрацює з 1 грудня. Основна проблема була з газовиками. Спершу вони погодили дахову котельню, а коли дитсадок уже збудували, сказали робити котельню окремо, бо змінилися якісь норми. Тому ми в авральному режимі змушені були замовляти котельню. Все обладнання уже змонтоване, після налагоджувальних робіт котельня запрацює і садок зможе прийняти дітей. На жаль, такі випадки з газовиками не поодинокі. Аналогічні проблеми маємо у Крихівцях, в Опришівцях, коли раніше вони погодили проекти, стоїть печатка, а зараз кажуть все переробляти. А для цього треба виготовляти нові проекти, проходити експертизи. Це затягує час і призводить до подорожчання робіт.
За цю каденцію ми уже відкрили шість комунальних дитсадків і з’явилося ще три приватні. Це позитив, бо має бути конкуренція. У найближчих планах відкриття дитсадків на вул. Хоткевича, будівництво у мікрорайонах «Каскад» і Опришівці, де добудовуватимемо школу, в селі Крихівці буде третій дитсадок, а також проведемо реконструкцію колишнього приміщення управління освіти на вул. Бандери, в якому колись функціонував дитсадок.
– А на вулиці Шкільній і на Набережній, де зараз Центр зайнятості, не плануєте відновити дитсадки?
– На Шкільній є проблема, бо територія забудована, а приміщення перебуває у заставі «Ощадбанку». Ми спілкувалися з керівництвом «Ощадбанку», але вони захотіли дуже велику ціну за нього. На Набережній проблема з обласною радою, яка орендує у нас це приміщення, де розміщуються екологічна станція та Центр зайнятості. Ми пробували спілкуватися з обласною радою про переселення, але наразі для цього нема приміщень. Обласна рада може на нас тиснути у цьому питанні, бо у неї ми орендуємо приміщення для Дитячої музичної школи на вул. Незалежності.
– Окрім дитсадків, у місті є необхідність відкриття нових і розширення діючих шкіл.
– Так. У новому генплані ми передбачили будівництво дитсадка і школи у Пасічній. Наступного року відкриємо школу у селі Хриплин і почнемо кілька проектів з добудов шкіл, де для цього є відповідні території. Плануємо добудову школи-садка в Опришівцях, добудову шкіл №№ 22, 24, 12. Зараз варто добудувати корпуси для так званих молодших шкіл, а вивільнені класи використовувати для навчання старшокласників.
При затвердженні детальних планів територій для будівництва більше трьох будинків міська рада зобов’язує забудовників проектувати нові дитсадки і школи. Їх побудують в районі колишньої трикотажної фабрики на Мазепи, колишнього «Агромашу» на Височана, у новому мікрорайоні на Національної гвардії.
– На балансі департаменту освіти перебуває пам’ятка архітектури на вул. Гординського, 10. Яка її подальша доля, бо вона зараз в аварійному стані?
– Вона не в аварійному стані. Ми повністю замінили дах, який протікав. Там мав бути хаб, але інвестору щось не вийшло із грантом. Я мрію, що ми туди переселимо музичну школу, для якої зараз орендуємо приміщення в обласної ради. Думаю, ризикнемо і відремонтуємо все в середині для потреб музичної школи. Але на це потрібні великі кошти, бо будівля не діюча, там пічне опалення, треба міняти всі мережі. Це дуже хороша пам’ятка архітектури. Те, що ми маємо зробити, щоб її зберегти, ми зробимо.
– У місті існує програма збереження пам’яток архітектури, яка звелася лише до ремонту фасадів. А ліпнина осипається, падають балкони, загинула уже одна людина. Що робить міська влада, щоб убезпечити такі трагічні випадки?
– Першочергово департамент комунального господарства має встановити сітки, щоб людям на голову нічого не падало. Ми дали їм на це кошти, але вони чомусь зволікають. За кордоном ніхто не ремонтує пам’ятки, які є у приватній власності, а лише ті, що у власності громади. Там теж встановили сітки, щоб карнизи і ліпнина не падали на голову, а далі – це справа власників будинків. Ну не може місто реставрувати фасад будинку, в якому є лише дві квартири, а решта – комерційна нерухомість.
Але ми ремонтуємо фасади. Наприклад, мені подобається, як відремонтували фасад на Шевченка, 22-24. У нас ще нема достатньо підприємців, які б могли виконувати такі роботи, нема реставраторів, нема ринку цих послуг. Погоджує реставрацію чи ремонт пам’яток архітектури Міністерство культури, і ця процедура затягується на півтора-два роки, а потім ще тендер. Підприємець, який працював на Шевченка, зараз виконуватиме роботи на вул. Курбаса, 5-7-9. Подивимось, як зробить. Для порівняння, на вул. Чорновола, 28 попробуємо роботу львівських реставраторів. Поступ є. Такі роботи треба продовжувати і виділяти на це кошти, але і власники будівель, орендарі повинні до цього долучатися. Також хотілось би кращої роботи у напрямку збереження і реставрації пам’яток департаменту містобудування, архітектури і культурної спадщини.
– Ви пропонували очолити департамент архітектури активістам. Марія Козакевич погодилась, але призначення так і не відбулось.
– Я тоді пропонував перевести її через патронатну службу. Орест Кошик погодився піти з посади, але активісти наполягали на відкритому конкурсі. Потім змінився заступник міського голови, куратором архітектури стала Вікторія Сусаніна. За цей час вона поміняла Михайла Рибака, який був начальником держархбудконтролю, з 1 грудня йде у відставку головний архітектор Дмитро Нижник. Надто критичних зауважень до Ореста Кошика на посаді директора департаменту у мене нема. Обов’язки головного архітектора тимчасово виконуватиме заступник директора департаменту Артур Прокіпчук, який має фахову освіту. Тобто зміни у департаменті архітектури теж відбуваються.
– Як виконується цьогорічний міський бюджет і яким буде бюджет наступного року?
– Цьогорічний бюджет виконується як ніколи важко. Фактично фінансування відбувається у ручному режимі, виплачуємо зарплати. Якби не позика 300 мільйонів, було б ще важче. Бюджет наступного року буде ще гірший, бо йдуть вибори і всі гроші від місцевого самоврядування традиційно забиратимуть до Києва. Наступного року бюджет буде трохи більшим, але левову його частину з’їдатимуть видатки на зарплати, комунальні послуги і енергоносії. Субвенція на медицину буде меншою, ніж цього року, а на освіту – на рівні цьогорічної. І це при тому, що уряд закладає зростання мінімальної зарплати. Тому буде важко. Ми будемо максимально економити, але маємо зберегти темпи розвитку міста.
– Що цікавого у місті відбуватиметься на новорічно-різдвяні свята?
– Буде багато різноманітних і цікавих заходів не лише у центрі, але й у всіх мікрорайонах. У місті відбудеться традиційний міжнародний фестиваль «Коляда на Майзлях». Новим буде те, що на відкриття і завершення цього фестивалю його учасники матимуть кілька виступів на площах міста. Цього року головну ялинку на Вічевому майдані ми відкриватимемо швидше – на свято Андрея, проведемо фестиваль, розпочнеться ярмарок. Ілюмінація ялинки, центральної частини міста, оновлених площі Міцкевича і вулиці Лесі Українки працюватиме по-новому. Також буде багато заходів впродовж різдвяного святкового циклу, багато коляди. Запрошую мешканців і гостей нашого міста взяти в них участь і гарно та весело відсвяткувати новорічно-різдвяні свята!
Записав Левко КУТИНСЬКИЙ
