«Репортер» спробував розібратися, де саме і наскільки перспективним для промислового інвестування є наше місто, пишуть Версії.

Чекають виборів

У червні 2019 року Івано-Франківськ затвердив новий генеральний план. На ньому видно, що великі фіолетові ділянки відведені для розбудови промисловості. Зокрема, села в напрямку Надвірної – Хриплин, Черніїв, Березівка, Братківці.

Про це говорить і начальник управління інвестиційної політики Івано-Франківська Ігор Попадюк.

«Поки ми чекаємо виборів в кінці жовтня. Після повного об’єднання усіх довколишніх сіл, згідно з перспективним планом, треба буде приймати остаточне рішення, де саме відводити землі під індустріальні парки», – пояснює чиновник.

Каже, нині проводять розвідки: спілкуються з сільськими головами, вивчають їхні генплани, роблять виїзди на потенційні ділянки.

«Але маємо один нюанс – розглядаємо тільки землі в межах населеного пункту. Поза ним поки що чіпати не маємо права, – розповідає Попадюк. – І треба зважати, що в межах населеного пункту майже всі землі вже поділені, а за межами є вільні, але вони сільськогосподарського призначення. Зараз ніби планується їх продаж, то було б добре, аби ми могли розпоряджатися й ними».

Каже, наприклад, з обох боків Тисменицької траси можна відвести до 25-30 га під промислову забудову.

Одна з головних проблем, які відлякують інвесторів, – відсутність підведених комунікацій. Адже це додаткові витрати. Але Ігор Попадюк запевняє, що все буде якраз навпаки.

«Ідея інвестиційних парків власне і полягає в тому, що міська влада підводить комунікації та забезпечує інвестора усіма комфортними умовами для того, щоб він працював, – говорить він. – В ідеалі ми беремо велику земельну ділянку, приміром 10 гектарів, підводимо туди комунікації та говоримо, що ми готові, аби ви розмістили тут завод. Або ж спершу пропонуємо, а потім кажемо, що поки він зробить проєктні документи, ми до того часу проведемо комунікації».

Пріоритетів іноземці не матимуть

Зазвичай, коли ми чуємо слово «інвестор» – одразу асоціюємо з іноземними компаніями, зауважує Попадюк. Втім, не можна забувати, що серед них чимало українців.

«Наші українські компанії, зокрема й з Івано-Франківська, роблять дрібні виробництва, мануфактури. Це теж інвестори, до них треба ставитися у рівних умовах», – стверджує начальник міського управління інвестиційної політики.

«Задача закордонного інвестора прий­ти, використати робочі руки, заробити кошти і, можливо, навіть перебазуватися в якусь іншу країну, де робоча сила дешевша, – впевнений Ігор Попадюк. – Десь так було з «Тайко Електронікс», які зайшли до нас зі своїми верстатами, технологіями, пропрацювали 10 років і перемістилися в Марокко. А дрібний інвестор з Івано-Франківська думає не тільки, як витиснути з людей все, а впливає на середовище міста, він більш цінний, адже має інтелектуальну додану вартість. Наприклад, у Німеччині 90 % економіки – це сімейні бізнеси, які поколіннями реінвестують у свої компанії, а потім виходять на світові ринки».

За його словами, єдиним плюсом іноземних інвесторів є більші обсяги виробництва, відтак більше робочих місць і більші податки. Але й те – не факт.

Земля є, доріг нема

Сільський голова Хриплина Роман Соколик каже, що розуміє, чому його село вважають одними з найперспективніших, адже у них є приблизно 20 га, які вже можна використовувати як промислову зону.

«З них 14 га розташовані в одному квадраті, тому тут є можливість зробити так званий індустріальний парк, – розповідає Соколик. – Інші 6 га розділені десь по гектару-два. Ці землі вільні, бо на них немає забудови, але вони мають приватних власників індивідуального садівництва. Я переконаний, що більшість із них готові продати землю, адже вони фактично її не використовують. Міська влада вже веде з ними переговори».

За словами війта, перевагою Хриплина у зацікавленні інвесторів є й те, що всі комунікації знаходяться близько біля дороги.

«Вода, каналізація, електропостачання. Їх протягнути до ділянки великої проблеми не складе», – говорить Роман Соколик.

Каже, він уже кілька разів разом з Ігорем Попадюком їздив показувати інвесторам ділянки, але поки що конкретних домовленостей не мали. Після цього у них з’явилася ідея провести аукціон для орендарів:

«Зараз ми хочемо віддати дві ділянки в оренду на п’ять років з аукціону, а якщо все добре складеться – ще дві за наступні пів року».

Наразі Хриплин відкритий для будь-яких пропозицій від інвесторів промисловості. Виняток – хімічні виробництва.

Та перш ніж залучати нових інвесторів, у Хриплині мають розібратися з проблемами, які ускладнюють життя заводам, що там уже працюють. І це дороги.

«Наша промзона тягнеться від вулиці Автоливмашівської. До заводів – такі відстані, що інколи робітникам доводиться пішки проходити до двох кілометрів, та ще й по поганій дорозі без узбіч, – каже Роман Соколик. – А коли інвестор дивиться і не бачить навіть адекватної дороги – це нам одразу мінус».

Авторка: Тетяна Скоропляс

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!