Під час засідання секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 5 листопада 2011 року розглянуто пропозицію члена ВРЮ Л. Ізовітової від 16 жовтня 2012 року про внесення подання про звільнення Євгена Стефурака з посади судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області (нині – суддя апеляційного суду Івано-Франківської області) за порушення присяги.

Євген Стефурак – один із суддів, що розглядали в Україні так звану справу Богдана Савіцького – жителя Івано-Франківщини, якому працівники правоохоронних органів завдали тяжкої та невиправної шкоди здоров’ю.

Зауважимо, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 26 липня 2012 року у своєму рішенні «Савіцький проти України» констатував порушення ряду статей Конвенції про захист  прав людини і основоположних свобод та зобов’язав державу Україна виплатити Б. Савіцькому 154 тис. євро компенсації. ЄСПЛ встановив факт катування Б. Савіцького, недотримання вимог безсторонності, об’єктивності та повноти під час розслідування, бездіяльність слідчих органів, надмірну тривалість перевірок і слідства у справі (понад 5 років і 2 місяці), порушення розумних строків проваджень у судах, труднощі отримання доступу до матеріалів кримінальної справи, відсутність у законодавчому механізмі безкоштовної юридичної допомоги у ситуації заявника тощо.

Як було встановлено під час перевірки, проведеної у Вищій раді юстиції, скарга Б. Савіцького на постанову начальника слідчого відділу Городенківського районного відділу УМВС України в Івано-Франківській області Б. Бруса від 30 листопада  2003 року про закриття кримінальної справи за фактом отримання тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з відсутністю події злочину надійшла до Городенківського райсуду Івано-Франківської області 27 грудня 2006 року та передана для розгляду судді Є. Стефураку 30 січня 2007 року. Пропущений строк на оскарження зазначеної постанови суд поновив, утім, скаргу залишив без задоволення. Потерпілий оскаржив це рішення до апеляційного суду Івано-Франківської області, вказану справу повернуто для усунення порушення строку на апеляційне оскарження.

11 травня 2007 року суд повідомив Б. Савіцькому про можливість у п’ятиденний термін подати клопотання про поновлення пропущеного строку, відповідна заява від потерпілого надійшла 16 травня 2007 року. Суд під головуванням Є. Стефурака заяву Б. Савіцького задовольнив.

У зв’язку з поновленням строку на апеляційне оскарження, зазначена справа разом з апеляційною скаргою протягом семи діб мала бути надіслана до апеляційного суду Івано-Франківської області. Проте цього зроблено не було, констатовано у матеріалах перевірки, оскільки суддя Є. Стефурак направив вказану справу до апеляційного суду Івано-Франківської області лише 23 червня 2011 року.

У своїх поясненнях суддя Є. Стефурак повідомив, що дізнався про ненаправлення даної справи до апеляційного суду Івано-Франківської області 22 червня 2011 року з доповідної записки керівника апарату суду О. Кривко. Винними за допущене порушення процесуальних прав Б. Савіцького суддя Є. Стефурак вважає старшого секретаря суду Н.Крихівську, яка 05 червня 2007 року отримала справу після розгляду суддею для направлення до апеляційного суду, однак не змогла пояснити причину ненаправлення справи, і друкарку суду Н. Кобуту, яка мала готувати супровідний лист для направлення справи. Згідно з наказом керівника апарату Городенківського районного суду Івано-Франківської області названим працівникам апарату суду оголошено догану, а з приводу виявленого порушення проведено збори трудового колективу.

Як наслідок, зазначено в матеріалах перевірки, вказана справа не направлялася до апеляційного суду протягом чотирьох років.

Автор пропозиції вважає покладання вини за порушення цього строку на працівників апарату суду  безпідставним, оскільки забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду судових справ з дотриманням встановлених законом строків є прямим обов’язком судді, що передбачено у статті 6 Закону України «Про статус суддів», чинного на час розгляду даної справи суддею Є. Стефураком.

Варто зауважити, що ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2011 року апеляцію скаржника Б. Савіцького задоволено, постанову Городенківського райсуду Івано-Франківської області від 30 січня 2007 року скасовано, матеріали справи направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Після цього справу було перенаправлено на розгляд до Тлумацького райсуду Івано-Франківської області, а 15 травня 2012 року постановою судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гандзюка В.П. апеляційне провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою скаржника від апеляції.

«Це питання розглядали різні судді, одні із них залишали скаргу без задоволення, другі – відмовилися від розгляду цієї справи, заявивши самовідводи, справу було передано до іншого суду Івано-Франківської області, – пояснила під час засідання секції автор пропозиції, секретар секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад Лідія Ізовітова. – Коли закінчився термін притягнення до кримінальної відповідальності, сам Б. Савіцький подав заяву і відмовився від розгляду цієї скарги».

Як відзначив за результатами розгляду під час засідання секції Вищої ради юстиції матеріалів щодо цієї резонансної справи Голова ВРЮ Олександр Лавринович, остаточне рішення про наявність в діях судді Є. Стефурака ознак порушення присяги буде прийнято під час засідання Вищої ради юстиції. «Стосовно інших суддів, які розглядали справу Б.Савіцького, перевірки у Вищій раді юстиції ще тривають, – сказав Голова ВРЮ. – За результатами проведених перевірок буде надано об’єктивну оцінку діям кожного із суддів, рішення яких стали підставою для встановлення Європейським судом з прав людини по справі «Савіцький проти України» порушення права на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом».