І це – не страхіття з казок, а наша теперішня буденна реальність. Хоронити починають вже ледь не на подвір’ях людей, бо,бач місця на цвинтарях – немає. Що робити, коли на твою власну землю приходить ритуальна служба і сусіди з труною. Що робити, якщо влада при цьому – просто розводить руками? Селяни б’ють на сполох, а кількість хрестів за їхніми вікнами – росте. На кладовищі Івано-Франківська в Чукалівці – чергові похорони. Людей хоронять на місці, де раніше селяни мали грядки, а дехто – приватизовану земельну ділянку.

За процесіями Марія Коваль спостерігає зі сторони. Теж – зі смутком в очах. Бо незнайому їй людину ховають на її земельній ділянці. Про це пишуть Версії з посиланням на  “Надзвичайні новини”.

Її пай – понад 44 земельних сотки. Цю ділянку Марія отримала в спадок від бабусі. А ось нині тут – в буквальному розумінні – цвинтар. Натомість у жінки є держакт на право земельної власності на вказану ділянку, яка знаходиться за два кілометри від Чукалівки Тисменицького району.

В Івано-Франківському міськвиконкомі кажуть, що мають викупити в людей їхні паї “для суспільних потреб”. Але от запропонована мерією ціна селян не влаштовує.

А от судитися люди не спішать: бояться судової тяганини та не бачать перспективи у відсудженої землі, оскільки не готові саджати картоплю на людських могилах.