Про це пишуть Версії з посиланням на тернопільський сайт Діло.
“Ця історія сталась 27-го грудня 2016 року в Івано-Франківську приблизно о 13:00. Розповіла її моя досить близька знайома. А тому знаючи її не один рік даю слово, що для брехні місця не було і бути не може. Лікарі обласної Івано-Франківської лікарні, що розташована у районі Пасічна ледь не вбили помираючого від болю 20 річного юнака з Надвірнянського району.
Напівсвідомого з температурою 40 градусів хлопця до медиків Швидкої допомоги привезла його рідна тітка. На жаль, у важливу хвилину на місці чергового лікаря не було жодної людини. Через десять хвилин сполохана родичка хворого поклала племінника на вільну кушетку в приміщенні обласної лікарні Івано-Франківська. А сама побігла гукати на допомогу бодай хоч одного експерта. На щастя чи на жаль , довго гукати не довелось. На зустріч потребуючим вже підходила панянка, яка обіймає посаду завідувача приймального відділення лікарні.
Не своїм голосом, не розібравшись у суті проблеми, не дивлячись як себе почуває хворий, вона підвищеним тоном зганяли втрачаючого стан свідомості хворого. А хлопця тим часом корчить від болю, він ледве піднявся з кушетки, бо злісна пані – завідувач невтомно боролась методами крику за звільнення кушетки в приймальні для тяжко хворих, яким являвся юнак. Після телефонного дзвінка до хірурга обласної лікарні міста Івано-Франківська Хруника А. Д. (за яким закріпилася хороша репутація), від тітки юнака, через причину перебування в операційній, до хлопчини прийшла асистентка пана Хруника Мар’яна Богданівна Федорків. Натомість допомогу горе-медик так і не надала, отримавши не правдоподібніше факти щодо скандалу і вимагань надати допомогу, що якби і мало місце бути не викликало би подиву враховуючи стан хворого і переляк рідних.
Мар’яна Богданівна Федорків повела себе м’яко кажучи не коректно. Жінка викрикала на юнака , який боровся за життя та на його родину. І просто відіслала всіх іх до Надіірноі чи Яремчі. За ті півгодини, що родичі юнака намагалися врятувати йому життя і везли його в лікарню у районі вулиці Матейки (це, наголошую, міська клінічна лікарня), могло трапитися будь-що і навіть з летальним результатом. Що дивує, але не всі лікарі є байдужими катами у білих халатах. В міській лікарні по вул Матейки не запитували “звідки”, “хто приїхав”, а просто надали справжню людяну медичну допомогу, яка відповідає клятву Гіпократа, яку дає кожен медик.
Друге життя тяжко хворому надали лікар – хірург Кримець Сергій Андрійович та анастезіолог Юрій Олегович Дащенко. Якби не ці люди, то через діагноз, який мав гнійне запалення, хлопець міг попрощається із життям. Все це було на очах шестирічної донечки тітки важко хворого. Які кадри свого дитинства завдяки цій ситуації запам’ятала маленька Алінка, буде зрозуміло значно пізніше. А поки що , маємо , що маємо. І найгірше, що ці кати є людьми, які мусять милувати наше життя!”, – йдеться в листі, який прийшов на адресу тернопільського видання.
Після широкого обговорення події, яка описана у статі “Скандал: у Франківську медики відмовились надавати допомогу хлопцеві, котрий був у важкому стані”, у редакцію інтернет-видання надійшов лист від персоналу лікарні. У листі йдеться про причину такої поведінки лікарів із згаданим “важкохворим”, у якого був “черяк на дупі”.
“Доброго дня і щасливого Нового року!
Нікому не бажаю такого початку Нового року як у мене …. Мені допис, поширений на Вашому ресурсі, байдужий, бо в нашій країні вже норма, коли на лікарів лиють бруд … Ніхто з пролікованих пацієнтів не напише подяку, а от “ображені” недостатньою увагою – то ще ті писаки!
Хлопець хамив зав. приймальним відділом, назвав її сукою – це стрверджує 2 лікаря і 3 медсестри. Я цього не чула. Коли я їх шукала на приймальному покої, то я дзвонила тітці пацієниа з телефона п. Хруника, але вона була така захоплена сваркою, що я чула дзвінок її телефону, а вона ні! Я не заперечую, що медперсонал теж не стримався в спілкуванні з ними, але ніхто не переходив на образи та не виганяв їх. А хлопець з ходу погрожував, що його тато прокурор і всім тут капець. В його стані я не бачила загрози життю, хоч я його не оглядала як лікар. Коли хлопця оглядав лікар прийм покою (я була присутня при цьому), він продовжував лаятися..
Їм сказали зачекати в приймальному покої приходу лікаря. З моменту їхнього дзвінка до мого приходу пройшло аж 9 хв.
Я часто стикаюся з неадекватними пацієнтами та їх родичами, але 90% з них після пояснень про те, що це лікарня ІІІ рівня “попускаються”, бо розуміють, що якщо в них не кровотеча або зупинка дихання, то їх (згідно закону, на який вони так люблять посилатися) мають право відправити на лікування по місцю проживання. Їх ніхто не виганяв – вони пішли самі. То був робочий день (12:21 – 12:30), вони не звернулися до адміністрації лікарні з вимогою госпіталізувати хворого – вони просто пішли, мабуть, вже тоді прийнявши рішення про свої подальші дії (облити брудом всіх і вся) …
Я кожного чергування оглядаю і даю лікування додому або госпіталізую від 2 до 10 пацієнтів. Лиш одиниці з них кажуть слово дякую. Я ніколи ні в кого не вимагала гроші за те, щоб покласти в лікарню. Частіше я переконую хворих в необхідності їх госпіталізації, бо вони відмовляються…
Чому так сталося? Люди хотіли королівської уваги … були накручені …. їх попросили почекати в коридорі … а тітка хворого вирішила показати “хто в домі господар” … Зміна на приймальному була не скандальна …. тож в основному постаралася вона ….
Спілкувалася з його лікарем на Матейки – там вони теж качали права, але їх попустили, а діватись їм було нікуди … Вони вже були в Надвірні і чомусь пішли звідти… потім в приватній структурі… потім в нас … тож робіть висновки самі ….
P.S. Звернення було 27.12.2016 р. А 31.12.2016р. помираючий пацієнт (Чіх Михайло Михайлович, 1995 р.н.) з діагнозом гострий підшкірний парапроктит (в народі “чиряк на дупі”) уже пішов додому зустрічати Новий рік. Тод питання як вмираючий хворий так швидко видужав?”
Мар’яна Богданівна Федорків
“Дякую за нагоду відповісти.
Читаючи статтю, я подумав: “куди ми котимось в нашій країні?” Будь хто може написати і будь що, облити брудом і нікому нічого за це не буде. Подумайте, люди (Уляна Синчвська) позвонили до мене і я сказав, щоб вони їхали, їх приймують інші лікарі, так як я буду в операційній. Якщо про мене добре в статті відкликаються, хіба я міг просити інших лікарів хамити хворому. Пацієнт (Чіх Михайло Михайлович, 1995 р.н.), якому двадцять років, за дев’ять хвилин встих попіаритись, що в нього батько прокурор і він всім покаже “кузькіну мать” та обізвати зав. відділенням Шабат сук…
Попередньо він лікувався тиждень в Надвірнянській ЦРЛ, яку покинув !!! (Чому?) та був консультований в приватній клініці. З ОКЛ пацієнт їде, по стандартах, в чергову лікарню і там проводиться оперція – розкриття, санація та дренування гнійника. Хворий (“помираючий” – дивись оригінал) благополучно на четвертю добу виписується в задовільному стані додому. Звичайно я не вигороджую своїх колег, я знаю, що в них має бути терпіння до пацієнтів, але повірте, і в пацієнтів теж має бути повага та терпіння до лікарів. Знайте, я ту людину (Marysia Tomashevsky, якій лише 23 роки), яка написала цю статтю, запрошую, щоб хоча б день посиділа в приймальному покої і подивилась на роботу медичних працівників.”
Хруник Анатолій Дмитрович
