Вона розповіла НВ, про що буде її нова робота.

«Це дуже суб’єктивний зліпок української історії ХХ століття», — каже про свою майбутню книгу Андрухович.

За її словами, ідея роману народилася з бесід із чоловіком, письменником Андрієм Бондарем про долю українських неокласиків і розквіт української літератури початку ХХ століття.

Сам роман, додає Андрухович, охоплює три проміжки української історії: перші десятиліття ХХ століття, Голокост у західних регіонах країни в роки Другої світової війни і сьогоднішню війну з Росією на сході.

«Для мене він (цей роман — НВ) про пам’ять, і як вона впливає на нашу ідентичність, про травми і рани нашого минулого, про які не можемо говорити щиро», — каже письменниця.

Назву для свого роману Андрухович взяла із свідчень давньогрецького історика Геродота про найбільше озеро в Європі, яке нібито знаходилося на кордоні Волині та Поділля, але не було знайдене в реальності. Проте слово Амадока письменниця використовує як метафору загадкових білих плям в уявленні українців про самих себе.

«Роман точно не сподобається як тим, хто шукає у ньому формули у стилі „поліцаї-антисеміти — це українські націоналісти“, так і тим, хто певен, що українці завжди були найбільшою жертвою усіх режимів, а звинувачувати їх у насильстві над іншими — слідувати кремлівській пропаганді, — додає письменниця. — Ми часто говоримо про себе як про народ-жертву, але мені здається важливим навчитися переживати і почуття провини. Показувати позицію, де ми були не тільки жертвами, але й одночасно людьми, які заподіюють страждань і смерть людям інших національностей, своїм сусідам або навіть родичам. Визнання власної провини — частина зрілої ідентичності».

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!