До числа таких відноситься і Микола Твердохліб-«Грім», який з 1944 р. очолював одну з найбільших Воєнних округ УПА – «Говерля». На жаль, і сьогодні не все відомо про обставини його загибелі, а багато моментів в радянський час було спеціально перекрученими. Не на всі питання зможемо і ми дати відповідь, але надіємось, що подальше дослідження даної тематики привідкриють невідомі сторінки нашої історії.

Станом на 1954 р. основна структура ОУН та УПА була знищеною. Останню зиму командир «Грім» разом із дружиною Ольгою, Л. Гринішаком-«Довбушем», Ярославом Обрубанським-«Ярким», Михайлом Зеленчуком-«Деркачем» і Анною Попович-«Ружою», знаходився у криївці на г. Березовачка біля с. Зелена Надвірнянського р-ну Станіславівської обл.

Знаходитись в глибокому підпіллі було надзвичайно важко: повстанці цілу зиму не виходили з підземного сховища і не бачили денного світла, щоб не залишити сліди і бути викритими. Проте вже навесні 1954 р. М. Твердохліб усвідомлював, що потрібно налагоджувати зв’язок і переходити до активних дій. На початку травня 1954 р., не зважаючи на небезпеку, «Грім» вислав «Яркого» та «Довбуша» до с. Лоєва, щоб зв’язатися з провідником Яремчанського району Антоном Вадюком–«Дубом». Дозволивши Я. Обрубанському навідатися до родини в с. Делятин, Гринішак вирішив самому зустрітися із давнім другом, не знаючи, що він вже давно завербований органами НКВС і активно їм допомагає.

Відомо, що в бункері «Грома» заздалегідь була укладена домовленість. Якщо до 15 травня вислані на зв’язок повстанці не повернуться, то М. Твердохліб мав змінити місце постою. На жаль, тільки-но вийшовши на зв’язок, «Довбуш» був одразу схоплений. Свідомо відтягуючи час, затриманий підпільник сподівався, що М. Твердохліб буде вірним домовленості.

Напевне найбільшою загадкою залишиться питання: «Чому М. Твердохліб не залишив бункер?». Анна Попович, яка була з ним в криївці останню зиму, згадує про те, що він посилався на добре передчуття і не вірив, що «Довбуш» зрадить йому. Невже командир, за спиною якого був величезний досвід конспіративної діяльності в останній момент міг покликатись тільки на добре передчуття? Щодо довіри «Довбушу» також виникають сумніви, адже в 1951 р. він вже був заарештований органами НКВС і тоді пішов з ними на співпрацю. Робив він це, маючи на меті, дочекатись вдалого моменту і втекти, що йому і вдалося зробити. «Грім» пробачив тоді Л. Гринішаку і повірив в щирість його слів. Але, для чого тоді була складена угода і чого командир знехтував нею? На жаль, на ці питання ми не можемо дати відповіді.

16 травня Л. Гринішак вказав місце розташування бункера командира. Вранці 17 травня спецгрупа МДБ на чолі з полковником Арсенієм Костенком оточила сховок «Грома». Між сторонами зав’язалася перестрілка, яку зупинили переговори. Становище повстанців було безвихідним. Знищивши всі документи, М. Твердохліб із дружиною застрелилися.

З часом почали випливати нові обставини цієї події. Зокрема, деякі джерела стверджують, що «Командир «Грім» стрілявся з автомата, але тільки поранив себе», а далі був розстріляний в Київській тюрмі. Шукати відповіді на це питання, ми можемо тільки в єдиного свідка – Анни Попович, але і вона не може впевнено стверджувати правда це чи ні:

«Дуже мене непокоїть, що з’явилась інформація нібито з архівів НКВС про те, що командира «Грома» забрали в Київ ще живим і через рік розстріляли. Я особисто в це не вірю, але трапляються різні дива. Мене це мучить, бо виходить, що я винна в тому, що не виконала останній наказ командира – дострелити його в криївці, яку з усіх боків оточили облавники-чекісти… Слідчий, який здогадався під час слідства, що я мучуся душевно, натякнув мені: «Він ще прожив трохи, але недовго. Ти позбавила його мук і нас також». Більше нічого той чекіст не додав…». Чи правда загинув М. Твердохліб 17 травня 1954 р.? – це ще одна таємниця того дня.

Вражає те, що багато людей, очевидців тих подій, не можуть повірити, що Л. Гринішак міг видати місце знаходження бункера. Для прикладу наведемо слова Ніни Григораш-«Ореля» – колишньої секретарки надрайонного і окружного проводу, зв’язкової «СБ»: «Зараз мені приходиться багато читати, зокрема, деяку писанину окремих панів, які буквально лиють бруд на «Довбуша» і навіть дозволяють собі казати на нього «зрадник». Я лише не знаю одне і над цим нам треба серйозно замислитись: «Чи насправді чекісти розстрілювали «зрадників» серед вояків УПА…?» Ніколи не повірю, ба, навіть, в думках такого не допускаю, щоб «Довбуш» десь надломився на допитах…».

І сам М. Твердохліб не вірив, що Л. Гринішак міг його «здати». Анна Попович згадує таке: «Командир «Грім» настільки вірив «Довбушу», що коли вже нас викрили, він мене запитав: «Хто на твою думку, вивів на криївку: «Зеленчук чи Обрубанський?» А за «Довбуша» він навіть не сумнівався». Невже таки Л. Гринішак не викрив бункер «Грома»? Тоді, хто це зробив? – це чергові питання, на які потрібно шукати відповіді.

Немає опису.

Пам’ятний знак на місці загибелі М. Твердохліба

17 травня 1954 р. загинув не тільки командир Воєнного Округу «Говерля», а талановитий організатор і військовик, герой та безкомпромісний борець за волю України – М. Твердохліб. Командир «Грім» віддав своє життя боротьбі за незалежність України. І зараз, як ніколи, ми повинні бути гідними громадянами своє держави, адже за неї пролилось і проливається сьогодні чимало крові справжніх Героїв.

Автор:  Анна ЧОРНІЙ, провідний науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!