На Прикарпатті, десятирічний хлопчик зірвався із мосту у гірську річку. Дитина – у важкому стані, в нього перелом черепа і обох рук.
А батьки хлопчика та односельці в трагедії винуватять місцеву владу. Чому? Розкаже Жанна Дутчак.
Десятирічного Іванка в дитячу обласну лікарню привезли у вкрай тяжкому стані. Розтрощений череп та зламані обидві кістки передпліччя. За його життя боролися одночасно дві бригади хірургів.
Тарас Мельник, генеральний директор Івано-Франківської дитячої клінічної лікарні:
Перелом дуже серйозний, травма дуже серйозна. Тут напевно є якісь щасливий збіг обставин, тому що ми бачили місце падіння – там одні каміння. Вдавлений перелом несе загрозу для життя безпосередньо. Із можливими віддаленими наслідками. Про це говорити рано, операція довготривала, але успішна.
Іванко опритомнів, але що саме з ним сталося – не пам’ятає. Від дитини ані на крок не відходить мама.
Будеш з мамою говорити. Мама прийшла… – Добре.
Жінка розповідає: закривавленого сина біля річки знайшли односельці. Того дня він поїхав велосипедом до друзів на інший берег. Їхав через міст і зірвався просто в гірську річку. На щастя, зміг самотужки вибратися із води.
Оксана Новицька, мама хлопчика:
Просто міст у нас поганий, поруччя немає. Такі великі ці.. він їхав цим велосипедом і там колесо скрутило і він полетів туди вниз у воду, до каміння. Ми прийшли – він там лежав чисто в крові.
Жанна Дутчак, кореспондентка:
Ось цей зловісний міст, з якого і впав Іванко. Дерев’яна переправа в жахливому стані. Без поручнів і вся в дірках. Та для людей, які живуть на тому березі, а це майже шістдесят родин, це єдиний шлях дістатися в село.
Селяни розповідають, міст – вже давно в такому стані. Дерев’яну конструкцію звели ще в сімдесятих роках, щоб з’єднати село Пороги із присілками. Два роки тому частково поміняли протрухлий настил. На більше – не вистачило деревини.
Михайло, житель села Пороги:
Ми все своїми силами кладемо, робимо. Люди кожний рік ходять, латають діри.
Без цієї переправи, кажуть селяни, ніяк. Адже на тому березі – магазин, церква, аптека та школа.
Наталія, жителька села Пороги:
У нас один вихід хіба на ріку йти. У нас нема переходу. Хіба аж навкруги.
Тарас, водій:
Можна і в ріку злетіти із цього моста. – А може в обїзд? – Який обїзд? То дуже далеко, і дорога пуста.
А з цього боку – багато молодих сімей. Після нещодавнього інциденту бояться тепер пускати дітей до школи.
Оксана Станішевська, жителька села Пороги:
Ми хочемо аби якимось шляхом дійшло до нашої влади, до наших головів районних, обласних. Хоть чимось. Вони нас дурять тою дошкою на рік на два. І знову те саме буде.
У селищній раді зазначають: вони б раді допомогти, але не мають права. Цей міст селяни збудували самовільно, і він не перебуває на балансі жодної установи. Тож селищна рада не має законних підстав надавати кошти на його ремонт.
Юрій Іванишин, заступник голови Солотвинської громади:
Будемо шукати механізм як залучити кошти, якщо це можливо з резервного фонду. Як залучити спонсорську допомогу, щоб провести ремонт моста.
Дерев’яний міст у селі Пороги посадовці планують узяти на баланс селищної ради. Процедура тривала і потребуватиме щонайменше року. Та навіть, якщо міст офіційно і стане їхньою власністю – гроші на капремонт чи нове будівництво громада навряд чи знайде. Тож радять селянам шукати благодійників, які б допомогли із деревиною. І самим братися за ремонт.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!