На Прикарпатті є унікальне село, де час ніби зупинився. Хутір Турівка, колись повний життя, сьогодні майже безлюдний. Але ті, хто залишився, зберігають його історію та традиції. Дізнайтеся про минуле та сьогодення цього загадкового місця.
На Івано-Франківщині є хутір, який поступово перетворюється на село-привид. Турівка, колись жвавий населений пункт, сьогодні налічує лише вісім мешканців. З 23 будинків заселені тільки п’ять. Місцеві жителі живуть без сучасних зручностей, але не скаржаться на своє життя.
Історія та сучасність Турівки
Хутір має багату історію. У середині XX століття тут діяли криївки Української повстанської армії. А в 2020 році дослідники зробили несподіване відкриття – в навколишніх лісах знайшли уламки німецького літака часів Другої світової війни.
Переважно хати у Турівці розкидані по всій території населеного пункту. Більшості з них — понад 100 років.
Михайло Марчій, уродженець Турівки, розповідає про традиційне будівництво:
“Вирубують кути, підганяють плиницю до плиниці — дерево до дерева, щоб щільно прилягали одне до одного. І дають такі дерев’яні цвяхи — тиблі називаються. І так воно тримається — в кутах і на цих тиблях.”
До сусідніх покинутих хат потрібно добиратися через ліс і густі чагарники. Доки йдемо, Михайло розповідає, коли з хутора почали виїжджати люди.
“Напевно, після 1980-х років. Ось, навпроти в хатині було семеро дітей, і всі виїхали. Нас було троє, то одна сестра залишилася тут. Всі — хто в село, хто виїхав по Україні, хто — по світу”, — розповідає Михайло Марчій.
Життя без зручностей
У Турівці немає газу та централізованого водопостачання. Мешканці ходять за водою до струмків, які тут називають зворами. За продуктами та ліками доводиться йти до сусіднього села Ясень.
Мирослав Магас, один з небагатьох жителів хутора, порівнює своє життя з відлюдником:
“Я бачив по телевізору, що чоловік покинув сім’ю і пішов на безлюдний острів, і сам живе без вогню, без ножа — без нічого. Так само ми привикли на хуторі жити”.
Ні газу, ні водопостачання в Турівці немає, говорить Михайло Марчій. Продукти й ліки місцеві купують у селі Ясень, а воду беруть зі зворів — так там кажуть на струмки. Колись на хуторі була кузня, а в одній з хат розміщувалася початкова школа. Ця хата збереглася донині.
Спогади про минуле
Найстарша жителька Турівки, 92-річна Ганна Марчій, пригадує часи, коли хутір був повний життя:
“Тут тримали худобу: корови, вівці, були коні в ґаздів. Мій батько їздив у гори, возив ліс за Польщі. А вдома мама, поки ще дужа була, то тримала і по три, і по дві корови”.
У липні 2020 року в лісах Турівки група істориків знайшла уламки німецького літака з касетними бомбами часів Другої світової війни. Крім того, в середині XX століття на хуторі вели боротьбу українські повстанці.
