Лілія Козлова живе в Івано-Франківську вже понад рік. Разом з родиною жінка переїхала, коли її рідний Херсон окупували російські військові.
На західній Україні вона не лише намагається адаптуватися до нового життя, а й попри війну відновлює свою солодку справу — створює квіткові композиції із зефіру. Свою історію, захоплення та про те, як це починати все з “нуля”, Лілія розповіла Суспільному.
Окупація. Втеча з Херсона
Лілія Козлова разом із сім’єю виїхала з рідного міста 24 лютого 2022 року, коли перші російські танки з’явилися у передмісті Херсона. Жінка розповідає, що від побаченого її охопила паніка.
“Всі злякалися. Ми живемо на сьомому поверсі й з нашого вікна було видно, що відбувалося в Олешках, на Антонівському мосту. Ми бачили перші вибухи, і, звісно, злякалися, бо розуміли, що це — досить небезпечно. Це було важко для нас морально, ми не могли повірити, що це відбувається насправді”, — говорить Лілія.
Родина Козлових виїжджала з Херсона Миколаївською трасою.
“Ми з вікна бачили, як поїхав перший танк, і зрозуміли, що треба швидко збиратися. Виїхали Миколаївською трасою, але вже наступного дня цього неможливо було зробити, бо війська РФ захопили й цю частину міста”, — каже жінка.
Лілія Козлова пригадує: якраз тоді поставили випікатися хліб, бо в херсонських магазинах через суцільну паніку людей вже зранку 24 лютого неможливо було його купити, як і зняти в банкоматах гроші.
“Ми його поставили, але не дочекалися. Розуміли, що доки дочекаємося хліба — не зможемо виїхати”,— говорить Лілія.
“Починати все довелося з нуля”
Усе пережите жінка згадує з жахом. Каже, що тоді із сім’єю планували за тиждень повернутися, адже не розуміли, яким буде майбутнє. А коли зрозуміли, що у новому місті доведеться затриматися, почали облаштовуватися.
“Ми вирішили виїхати до Івано-Франківська на тиждень, але живемо тут вже понад рік. Перші три місяці мешкали у подруги, яка нас прихистила. Зараз винаймаємо квартиру і намагаємося жити далі, не зважаючи ні на що”, — розповідає херсонка.
В Івано-Франківську, каже Лілія Козлова, їй довелося не лише розпочинати нове життя, а й відроджувати улюблену справу — виготовляти крафтовий зефір.
“У Херсоні в мене було дуже багато напрацювань, необхідне обладнання. Тут довелося почати все спочатку. Це було дуже важко. Проте зефірна справа — це улюблене хобі, яке мене відволікає від тих подій, що відбуваються в рідному місті. Я знаходжу в цьому відраду. Це – те, що мені допомагає мріяти, жити, творити”, – говорить кондитерка.
Зефірні квіти – новинка в кондитерській справі
Лілія Козлова розповідає, що готувати домашній зефір почала чотири роки тому, коли народила донечку Єву. Саме дитина надихнула жінку на створення корисних смаколиків. Спочатку кондитерка робила зефір для своєї доньки та близьких. Згодом не лише набила руку на приготуванні класичного зефіру, а й навчилася створювати яскраві солодкі квіти й оформлювати їх у букети.
“Я — людина творча, постійно щось шукаю. Навіть, коли лягаю спати, то моніторю щось цікаве, бо просто натуральний зефір — це смачно й корисно. Але створення цікавих квіткових композицій — це взагалі щось незвичайне та особливе”, — говорить Лілія Козлова.
До повномасштабного вторгнення РФ в Україну жінка пробувала створювати зефірні торти. Проте перевагу надала саме солодким букетам.
“Ще в Херсоні я виготовляла і зефірні торти. В мене були різні: і кавові, і кокосові. Але торти випікають чимало кондитерів, а ось зефірні квіткові композиції не часто зустрінеш. Тому я націлена на виготовлення саме зефірних квітів”, — каже Лілія.
Херсонська кондитерка вже встигла презентувати в Івано-Франківську зефірні хризантеми, піони, тюльпани, троянди. Такі букети, говорить жінка, потребують неабиякої зосередженості та швидкості, адже часу, щоб їх сформувати, обмаль.
“Час виготовлення зефірних квітів утричі довший, ніж звичайний зефір, тому що кожна квітка створюється власноруч. Якщо це — хризантема, то кожна пелюстка виготовляється й висаджується окремо. На це у мене є 7-10 хвилин, щоб швидко це зробити, бо зефірна маса за температури 40° застигає”, — говорить жінка.
Наразі Лілія Козлова удосконалює свою майстерність та хоче повернутися додому. Каже: сонце й тепло Херсонщини для неї — незамінні: саме вони допомагають майстрині солодких квітів мріяти та творити.
“Ми — люди з півдня, ми звиклі до сонця, тому я люблю працювати, коли надворі гарна, тепла погода. Коли світить сонце, мене це надихає і хочеться створювати щось нове й незвичайне, — говорить Лілія. — Я, як і кожен українець, хочу, щоб завершилася ця війна, щоб люди повернулися додому, щоб усі родини знову були разом. Це — моя велика мрія, як і мрія тих, хто перебуває в Україні й за її межами”, — каже Лілія Козлова.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
