Унікальний рослинний вид горицвіт весняний (Adonis vernalis L.), занесений до Червоної книги України, цьогоріч почав цвісти у Галицькому національному природному парку вже 11 березня, що є аномально раннім терміном порівняно з традиційним періодом цвітіння цієї цінної лікарської рослини, яка зазвичай розквітає не раніше квітня.
У Галицькому національному природному парку значно раніше звичайного терміну зацвів рідкісний та цінний вид – горицвіт весняний, яскраво-жовті квіти якого, немов живі вогники, спалахнули на південних і південно-західних схилах лучно-степових пагорбів Опільського степу вже 11 березня, тоді як за традиційними спостереженнями та літературними даними ця рослина починає квітнути переважно у квітні і продовжує цвітіння до травня.
“Не дарма цю рослину називають горицвіт! Дійсно її квіти, як вогники загоряються навесні на південних і південно-західних схилах лучно–степових пагорбів Галицького національного природного парку”, – розповідає наукова співробітниця Галицького НПП Олександра Бучко, яка підготувала інформацію про цей унікальний вид.
Adonis vernalis L. – це не просто мальовнича весняна квітка, а цінний ресурс офіційної медицини, введений до фармакологічної практики з народної медицини клініцистом Сергієм Петровичем Боткіним ще у ХІХ столітті. Сьогодні препарати з горицвіту включені до більшості фармакопей світу і широко використовуються в кардіології, оскільки за характером фармакологічного ефекту належать до групи серцевих і мають виражену кардіологічну дію при серцевій недостатності завдяки вмісту понад 20 серцевих глікозидів.
Багатство народних назв цієї рослини відображає її яскравий зовнішній вигляд та особливості морфології: горитьцвіт, горицвіт ярий, горицвіт жовтий, жовтоцвіт, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка, пожарна квітка, сосенка, сосонка – такі колоритні імена дав народ цій сонячній весняній квітці.
На жаль, екологи та ботаніки констатують, що інтенсивний вплив антропогенних факторів призвів до інсуляризації та трансформації популяцій горицвіту у його природних локалітетах. Незважаючи на те, що цей вид досить поширений географічно, його запаси протягом останніх десятиліть катастрофічно скоротилися через комплекс негативних чинників: розорювання степових ділянок, перевипас худоби, терасування та заліснення схилів, великі об’єми заготівлі для фармацевтичних потреб, збирання на букети, а також масове викопування для декорування приватних присадибних ділянок.
Цікавим біологічним фактом є висока вибагливість горицвіту до умов зростання, зокрема до складу ґрунту. Як підкреслюють науковці Галицького національного природного парку, рослина на штучно висаджених місцях часто не приживається і гине, що унеможливлює її просте пересаджування з природних місць зростання на інші території та значно ускладнює процеси відновлення популяції.
Саме тому розмноженням та розведенням горицвіту весняного займаються в спеціально створених умовах наукових установ. Зокрема, вид культивують у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка, Донецькому і Криворізькому ботанічних садах Національної академії наук України, в Нікітському ботанічному саду – Національному науковому центрі Української академії аграрних наук, а також у ботанічних садах багатьох університетів країни.
Для збереження цього цінного виду науковці Галицького національного природного парку проводять постійний моніторинг стану популяції горицвіту весняного на території парку, документують фенологічні зміни, фіксують чисельність рослин та розробляють практичні рекомендації щодо охорони, відновлення і збереження цього рідкісного представника флори України.
