Про це пишуть Версії з посиланням на “Дзеркало Коломиї”. Ціни на маршрутки по місту піднімуться, але наскільки – не знає наразі ніхто. Представники міської влади нічого сказати не можуть.
Так, перший заступник міського голови Сергій Коцюр коментувати реформи у сфері автоперевезень наразі відмовився. “Процес – у стадії роботи”, – додав він.
Гостро постало питання про відшкодування за перевезення пільгових категорій населення.
Таких на сьогодні є вісім: воїни-афганці, учасники АТО й найближчі родичі загиблих, ветерани УПА, учасники бойових дій, чорнобильці-ліквідатори 1-2 категорій, інваліди по зору 1-2 категорій зі своїми супроводжуючими, інваліди 1-2 груп, діти-інваліди та діти-сироти з опікунами.
Автоперевізники разом з керівниками АТП вже мали нещодавно розмову з керівниками міста, на якій стало зрозуміло, що до 2015-го року збитки перевізникам за пільговиків відшкодовувала держава. Від 2017-го року цей мішок держава перекинула на плечі муніципальних органів влади, – кого возити й за які гроші – то ваша проблема.
Скільки коштів необхідно для відшкодування затрат перевізників – невідомо. Ніхто ніколи не робив моніторингу пасажиропотоку. Але одне конкретне рішення таки прийнято: для пільговиків ввести талонну систему.
Кожен пільговик з перелічених вище восьми категорій отримуватиме певну кількість талонів на місяць. Талон разом з посвідченням пільговик пред’являтиме водію. Талон водій забирає.
Міськрада передбачає запровадити талони з лютого.
Представники міської влади готові виділити з казни приблизно мільйон гривень для відшкодувань. Хоч ця сума дуже умовна, бо, як вище зазначалося, ніхто конкретної цифри назвати не може.
Не може назвати цифри для компенсації витрат водіїв і голова Асоціації коломийських перевізників Роман Гарат. Запевняє, що перевізники працюють зі збитком.
“Запчастини до автомобілів дорожчають кожного місяця, жодної квитанції про вартість придбаної деталі ніхто не дає (бо ж купують їх не в магазинах). На сьогодні вартість квитка для звичайного пасажира мала б становити не менше 8 гривень. Тоді можна було б говорити про сяку-таку рентабельність. Автобус нині коштує понад два мільйони гривень. Якщо місто так переймається проблемою пасажирських перевезень, то чому б воно не закупило зо два “Богдани”, – міркує пан Гарат, – а натомість потратило майже мільйон на оснащення зали засідань?”
