П’ять років кропіткої праці, автентичні буковинські візерунки та майже 1800 писанок – у музеї Писанкового розпису в Коломиї відкрилася виставка “Без коріння саду не цвісти”, яка презентує унікальну колекцію майстрині Віти Добровольської.
Майстриня Віта Добровольська, викладачка та філологиня Чернівецького фахового коледжу бізнесу та харчових технологій, впродовж п’яти років розписувала писанки за автентичними буковинськими зразками, які свого часу зібрав та замалював акварельними фарбами відомий художник і дослідник Юрій Ференчук, створивши неймовірну колекцію з 1751 писанки, що тепер вражає відвідувачів своєю різноманітністю та історичною цінністю.
“П’ять років, один рік був перерив, тому що коли почалася війна, просто не могла писати. І вже через рік все ж таки залишилося дуже-дуже мало, і я вже тоді вирішила, що потрібно дописати. В минулому році я довершила це зібрання нашого буковинського етнографа, художника Юрія Ференчука, який збирав, колекціонував, акварельними фарбами колись замальовував”, – розповідає Віта Добровольська.
Натхненням для створення масштабної колекції буковинських писанок стало унікальне видання “Писанки наших бабусь”, в якому зібрані акварельні малюнки писанок майже 100 народних майстрів із сіл п’яти районів Буковини: Вижницького, Путильського, Кіцманського, Сторожинецького та Глибоцького, які протягом двадцяти років збирав самобутній письменник, художник і етнограф, член ОУН та воїн УПА, учасник Кенгірського повстання Юрій Ференчук.
Над упорядкуванням цього цінного видання впродовж 12 років спільно з однодумцями працювала Наталія Суруджій, лікарка, психологиня і писанкарка, яка зазначає:
“Пан Юрій Ференчук 20 років життя поклав на те, щоби зібрати і замалювати їх акварельними фарбами. Мені так Бог поміг, що вдалося видати цю книжку. Ці писанки дуже стародавні, автентична буковинська писанка, хоча зразки цих писанок зустрічаються і по всій Україні. Праця дуже така кропітка, і я на неї поклала 12 років свого життя, і коли я гортала цю книгу, в мене було таке бажання, щоб ці писанки ожили, вдихнути в них життя, щоб вони не були тільки в акварелі, щоб вони були фактично відтворені на яйці як потрібно”.
Майстриня Віта Добровольська творчо підійшла до представлення своєї колекції, виклавши писанки в різні композиції з назвами на діалекті та детальними поясненнями до них:
“В мене були теж певні асоціації, і мені дуже подобаються наші буковинські діалекти, наприклад, там ‘данець’, ‘ліліяк’ – це бузок, ‘гармуз’ – це жіноча прикраса, ось називають ‘фуфела’ – це заверюха”.
Своє писанкарське вміння Віта Добровольська передає всім охочим, зокрема студентам Чернівецького фахового коледжу бізнесу і харчових технологій, де спільно з колегою, практичною психологинею закладу та писанкаркою Світланою Красовською в 2003 році організували студію писанкарства “Тригвер”.
Світлана Красовська, яка також долучилася до створення видання “Писанки наших бабусь”, підкреслює глибоку символіку цього мистецтва:
“Писанка – багатство нашої нації, на якому виписано всі закони існування життя, оскільки яйце – це символ життя. Ще за часів Трипілля, коли жінка була жрицею, вона це передавала в спадок. Ми просто не знали, що на ньому написано всі закони, абсолютно всі закони буття, існування життя, як це життя зароджувалося, які закони існують для того, щоби воно існувало і далі, і тому воно є оберегом”.
“Ми якось пробудилися з цього сна, ми захотіли знати своє коріння. Виявляється, у нас надзвичайна духовна спадщина, виявляється, у нас надзвичайно багато є цінностей, про які нам намагалися все це викинути, викреслити, знищити. А от зараз ми впізнали, що ми цінні на цьому світі, бо ця наша приналежність до цього народу, який ці скарби тисячами років зберігав”, – ділиться своїми думками Світлана Красовська.
Проект писанкарки вже презентували у Чернівцях, а тепер ознайомитися з унікальною колекцією традиційних буковинських писанок можна в Коломиї у музеї Писанкового розпису, де виставка “Без коріння саду не цвісти” триватиме впродовж місяця та чекає на всіх шанувальників українського народного мистецтва.
