У селищі Брошнів-Осада місцеві майстри вже другий рік поспіль лагодять автівки для ЗСУ

Поїхати на позиції, доставити провізію чи боєприпаси, евакуювати поранених. З перших днів війни автівка на фронті – незамінна річ. Але водночас і розхідний матеріал, який потребує постійного ремонту або й заміни. Щоби мати змогу робити це швидше і якісніше на Прикарпатті у селищі Брошнів-Осада місцеві автомайстри згуртувалися – і вже другий рік поспіль лагодять автівки для захисників. На їхньому рахунку майже пів тисячі відремонтованих машин, пишуть Версії з посиланням на Подробиці.

Більше про прокачку тачок для фронту по-гуцульськи – розповість Жанна Дутчак.

Автомайстри оглядають машину – оцінюють обсяг роботи. Кажуть: ця техніка до них потрапила з передової, від артилеристів. Нещодавно їх накрив ворожий міномет. Ніхто не загинув, але автівка – більше не їде. Поламався двигун.

Роман Вороняк, волонтер:

Хлопці поїхали забрали машину, привезли її сюди, щоб ми її відремонтували й відправили знову на передову. Це буде приблизно за три тижні, і вона буде працювати на передовій.

Роман – викладач, працює майстром виробничого навчання в професійному ліцеї. А від минулого року ще й ремонтує машини для військових – безкоштовно. Під автомайстерню облаштував одне із виробничих приміщень навчального закладу.

Роман Вороняк, волонтер:

Порожньо тут ніколи не буває, так щоб ми були без роботи, так ще не було у нас. Волонтери привозять запчастини, а ми тут ремонтуємо, крутимо. Стараємось зробити, аби воно їхало, їхало добре і довго. Ось ця машина відслужила на передовій півтора року.

Разом із Романом техніку для військових ремонтує ціла команда майстрів із селища Брошнів-Осада. Майже в кожного своя приватна СТО. Спершу чоловіки допомагали бійцям поодинці. Але торік об’єдналися в одну громадську організацію – і відтоді лагодять автівки для фронту вже спільно.

Роман Боринець, волонтер:

Долучалися як… От, наприклад, треба щось по електриці. У нас є друг, ми знаємо, що він ремонтує машини по електриці, дзвонимо до нього: Ігорку поможи, приїжджає. Треба машину помалювати – дзвонимо до Володьки, він стає, малює. І так один з одним сконтактувалися, і створилася така велика потужна команда.

А керує командою – пані Наталя. Саме вона розподіляє між хлопцями роботу.

Роман Боринець, волонтер:

Наталя Михайлівна дзвонить і питає, хто вільний, і дає нам завдання. Ти маєш зробити мотор, ти маєш зробити броню, ти ходову.

Наталя волонтерить із перших днів війни. Каже: спершу возила в зону бойових дій різну провізію. А з квітня дві тисячі двадцять другого з-за кордону приганяє для фронту машини.

Наталія Олексюк, голова громадської організації “Знахідка”:

Ми їх завезли, а тоді що – машина потребує ремонту. Спершу була потреба в менших масштабах в ремонті автомобілів. Тому хлопці на своїх базах ремонтували.

Та з кожним днем кількість машин зростала – каже волонтерка. За два роки війни лише вона з друзями привезла з-за кордону більше сотні автівок. І щоразу, коли завозила чергову на фронт, звідти забирала кілька назад – на ремонт.

Наталія Олексюк, голова громадської організації “Знахідка”:

Ці машини мають десь стояти, нема завжди місця потрібного на ті всі автомобілі. І нам допомогу надала директор цього ліцею, це приміщення. Каже, можете користуватися.

Автомайстерня в приміщенні навчального закладу – головна. Саме сюди звозять усі машини, що потребують ремонту. Після повної діагностики – беруться лагодити. Ходову й мотор – на місці. А решту – вже на інших СТО.

У кожного майстра – своя ділянка роботи. Володимир – відповідає за ремонт кузова та фарбування. Каже: через його автомайстерню пройшло вже близько півтори сотні машин. Він їх не просто фарбує в потрібний колір, а ще й наносить малюнки. На кожну – свій.

Володимир Третяк, волонтер:

У нас всі різні, всі різноколірні, з різними фішками, прибамбасами. Так щоб було цікаво хлопцям, щоб якісь емоції відчували – що за них думають, що ми вкладаємо свою душу.

Перші кілька десятків автівок – Володимир малював повністю своїм коштом. Тепер з матеріалами допомагають місцеві жителі.

Володимир Третяк, волонтер:

Я звертаюся через фейсбук, і люди відгукуються.

Роман Саганюк, волонтер:

Даємо на різні організації, які надають нам запчастини, ми їм скидаємо фотографії – вони дають знижки, деякі запчастини дають безкоштовно.

На рахунку автомайстрів-волонтерів із Брошнева-Осади вже близько півтисячі відремонтованих автівок для військових.

Ігор, волонтер:

У нас команда велика, ми всі стали як сім’я, ми допомагаємо один одному. У нас нема різниці, чи ми робимо у мене на сервісі, чи на іншому. Ми збираємося всі, ніч не ніч. Ми працюємо. У нас немає, що ти суто маєш свою машину, і сам вирішуєш проблеми. У нас всіх одна загальна проблема. Є авто, і ми маємо його зробити.

Роман Боринець, волонтер:

Колись кожен з нас брав одну машину – і робили це довго, бо ти мусиш і багажник зробити, і мотор і те, і се, тепер все розкладено по поличках. І от колись машина робилася місяць, коли ми самі робили, тепер – тиждень-два. І машина їде на передову.

Машини чоловіки не лише ремонтують, а й самі доправляють хлопцям на передову. Ігор щойно повернувся з фронту. Привіз на ремонт чергову автівку.

Ігор має свій автосервіс. З березня дві тисячі двадцять другого ремонтує безкоштовно автівки для бійців. А від минулого року ще й сам доправляє їх на схід.

Ігор, волонтер:

Мені казали, чого ти їздиш на схід, ти ж і так ремонтуєш, ти робиш роботу, але я хотів поїхати й побачити, як там хлопці. І після першої поїздки затягнуло. Ти привозиш авто, ти хочеш його відремонтувати й хочеш далі його віддати.

Андрій Бігун, волонтер:

А хто, як не ми, ми маємо допомагати воїнам, вони тримають там оборону, а ми тримаємо тил тут. Тому що без допомоги воно все зав’язне. Це найбільш потребувана річ на фронті для воїнів, їм треба мобільність і пересування.

Й автомеханіки з Брошнева-Осади кажуть: налаштовані підтримувати українських захисників до Перемоги.