У Калуші педагогиня української мови перетворила навчальний заклад на справжній волонтерський хаб. Учителька Таїсія Фіцик разом із колегами та учнями допомагає пораненим захисникам, виготовляючи подушки та збираючи постільну білизну для військових шпиталів.
Волонтерська історія пані Таїсії розпочалася з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку вона, як і багато українців, долучилася до виготовлення окопних свічок. Проте згодом її діяльність набула нового напрямку після розмови зі знайомою з Дніпра, яка працює з пораненими в місцевій лікарні.
“Вона написала, що нашим хлопцям потрібні елементарні простирадла для того, щоб прикрити їх при евакуації. Я вирішила зробити такий збір постелі, які потім прала, простині, хто що міг, водіяла прала, перепрасовувала і відправляла туди неодноразово”, – пояснює волонтерка.
На початку благодійної ініціативи Таїсія Фіцик працювала самостійно, але поступово до справи долучилися її колеги та учні. Наволочки для подушок передають небайдужі калушани, а в школі їх наповнюють спеціальним матеріалом. Місцева майстриня також долучилася до проєкту.
“В нас є жителі села Біла, мені переносять постіль. І в нас є така кравчиня Ірина Терпеливець, яка шиє все, що стосується військових, безкоштовно. Вона цей раз пошила. Потім наші вчителі школи шили теж безкоштовно. Ще жодна людина не взяла в мене гроші”, – розповідає Таїсія Григорівна.
Збір коштів на матеріали організований на рівні всього ліцею. Учні особисто беруть участь у процесі, ходячи по класах зі скринькою “Допомога ЗСУ”. Представниця закладу розповідає про прозорість процесу:
“Потім ми підраховуємо їх, складаємо акт, передаємо Таїсі Григорівні або волонтерським організаціям. Все це йде по акту, все чітко контролюється, і за кожен придбаний матеріал є звіт”.
З березня поточного року волонтери вже відправили сотні подушок для поранених захисників. Загалом за два роки повномасштабної війни благодійні ініціативи ліцею дозволили зібрати понад 150 000 гривень допомоги для українських військових.
Волонтерський проєкт Таїсії Фіцик демонструє, як освітній заклад може стати потужним центром підтримки фронту, об’єднуючи зусилля педагогів, учнів та місцевої громади навколо спільної мети — допомоги тим, хто захищає Україну.
