«Ще трохи і вибухне» – під таким гаслом понад два місяці тому вийшли пікетувати міліцію кілька десятків молодих франківців.

Покричали, розійшлися та й забули про захід. Але одному з них забути не дали. Адже для студента університету нафти і газу Станіслава Галюка ця акція не закінчилася донині. Два місяці він ходив у міліцію на допити та опізнання. А минулого тижня його оголосили підозрюваним, скоро, обіцяють у міліції, буде суд. За що?

Міліція з народом?

Нагадаємо, 4 липня в Івано-Франківську відбулася акція на підтримку мешканців Врадіївки, що на Миколаївщині. Там тривали акції непокори, які викликало групове зґвалтування та спроба вбивства місцевої жительки Ірини Крашкової. Потерпіла вказала, що її кривдниками є двоє міліціонерів і таксист. Однак, міліція відмовилася затримати одного із підозрюваних, тож мешканці почали штурм райвідділку міліції. В результаті кількаденних акцій міліціонера таки заарештували. На підтримку протестувальників Врадіївки пройшли акції по всій Україні, в Івано-Франківську теж.

«Ми зібралися на перехресті Сахарова-Коновальця, біля кап­лички, роздали маски Гая Фокса для тих, хто не мав, – пригадує Микола Гавриляк, один із організаторів франківської акції протесту. – Вдягнули маски, вишикувалися в шеренгу та вирушили до обласного УМВС».

Вони вимагали відставки міністра внутрішніх справ, говорили про те, що народ готовий до вибуху. Навіть розмістили макет динаміту – як символ того, про що говорили. Найгучнішою кричалкою заходу було: «Міліція з народом, менти – з уродом!». А наприкінці акції вибухнула петарда, згодом – ще декілька.

Як каже Гавриляк, петарди вони не планували. Більше того, коли він спитав, хто кидав, то ніхто не зізнався. Але він і не вірить у те, що кидали їхні хлопці, бо петарда вибухнула майже в них під ногами… Врешті почали розходитися. Але одного з учасників акції міліція затримала.

«Ми з друзями вже прощалися, – розповідає Станіслав Галюк. – Підходжу до свого скутера, а мене чекають два даішники. Показав документи, сказали, пройти з нами. Ми прийшли у відділок на Бельведерській, там вони подивилися папери та й відпустили мене».

А виглядав здоровим

Станіслав пішов додому, а через кілька годин йому зателефонували та знову запросили до відділку, мовляв, для уточнення інформації. Знову допитували, найбільше питали про петарду. Галюк відповів, що прийшов на акцію, як усі, покричав, як усі, і пішов додому. Нічого більше не бачив і не робив.

Як пригадує Микола Гавриляк, за годину після того, як вони розій­шлися, йому подзвонили і сказали, що під час акції був поранений даішник. Це його дуже здивувало.

«Він нормально стояв, нічого з ним не було, – наголошує Гавриляк. – Тому коли я дізнався, то пішов до лікарні. Його доправили у службову лікарню, на Сахарова. Я хотів поспілкуватися з хірургом, питав, чи є взагалі травма, а якщо є, то наскільки серйозна. Але той сказав, що не даватиме жодних коментарів. Я бачив цього чоловіка – він виглядав повністю здоровим, але коли побачив мене, то одразу перекривився і втік у палату».

Як пізніше показали ЗМІ, даішник сказав, що не бачив, хто кидав першу петарду. А другу вже побачив, тому відскочив. Про те, що він бачив «метальника», міліціонер чомусь не згадав.

Вже ввечері того дня, коли відбулася акція, рідні Станіслава Галюка запідозрили, що за їхнім будинком ведеться зовнішнє спостереження. Відтак, каже Інна Галюк, мама хлопця, в них не залишалося іншого виходу, як найняти адвоката. «З сина захотіли зробити цапа-відбувайла, – каже жінка. – За злочин, якого він не робив».

Протягом місяців Станіслав ходив на допити та опізнання до міліції. За словами адвоката Галюка Павла Клюби, спершу хлопця таки впізнав потерпілий – той, що спершу його взагалі не бачив. Вдруге – таксист, який їхав повз акцію. А втретє – дільничний, який стояв за кілька сотень метрів від самої акції.

Найбільш підозрілим є третє опізнання, каже адвокат. Адже людська пам’ять має властивість забувати, деталі стираються з пам’яті… «Напрошується питання, – говорить Клюба, – як дільничний, який щодня зустрічає десятки, сотні людей, через два місяці чітко пам’ятав мого підзахисного? Зрештою, усі троє, з порога, безпомилково впізнали – так ніби їм хтось на нього показав».

Один злочин – дві статті

Спочатку, каже Павло Клюба, справу кваліфікували як «перешкод­жання законним діям працівників міліції». Потім її ускладнили.

Тиждень тому, 3 вересня, хлопцю оголосили підозру. Тепер він став підозрюваним – йому інкримінують дві статті Кримінального кодексу. Перша – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням службових обов’язків (ст. 345, частина 2, передбачає покарання – до 5 років позбавлення волі). Друга – хуліганство, вчинене із заздалегідь заготовленими предметами (ст. 296 частина 4 – до 7 років позбавлення волі). А минулого понеділка, 9 вересня, хлопець підписав документи про невиїзд…

Адвокат не розуміє: як можна за одну дію інкримінувати дві статті? Мовляв, якщо вже є одна, то другої бути не може.

«Зверніть увагу на акцію, вона називалася «Ще трохи і вибухне», – каже Павло Клюба. – Можливо, у цій назві криється те, що хлопці застосували петарди. Невже це треба кваліфікувати як умисне перешкоджання міліції? Хіба хтось умисно кинув петарду в міліціонера?».

Він вважає, що за вибух петарди інкримінувати такі статті не можна. Адже петарди та феєрверки у нас продаються у вільному доступі. «За аналогією майже після кожного весілля мають притягувати за хуліганство», – міркує Клюба.

Але ще більше запитань у нього викликає судово-медична експертиза. Тут йдеться про те, що форменний одяг потерпілого не пошкоджений. «Як на нозі могли бути рани, а одяг виявився не пошкодженим?!» – продовжує дивуватись адвокат.

Відповіді без коментарів

«3 вересня особі повідомили про підозру у вчиненні двох кримінальних злочинів, – каже заступник начальника слідчого управління області Петро Ящук. – Вчора (йдеться про 9 вересня – Авт.) на підставі ухвали суду обрано міру запобіжного заходу – особисте зобов’язання. Слідство по даному кримінальному провадженню триває, кінцевого результату на даний час нема».

За словами Ящука, два місяці тривало досудове слідство – збиралися докази, перевірялися свідчення потерпілого, свідків, проводилися інші слідчі дії. І вже на підставі зібраних доказів хлопцю оголосили про підозру. Детальніше про розслідування Петро Ящук не говорить, мовляв, не має права розголошувати інформацію.

На запитання, як сталося, що штани в потерпілого не пошкод­жені, а рана на нозі є, не відповідає – відказує, що наразі не може прокоментувати, адже ці питання стосуються досудового слідства.

«Особа вчинила злісне хуліганство, – наголошує Ящук, – бо потерпілий є представником міліції, який ніс службу. І саме відносно нього вчинене кримінальне правопорушення».

Отже, прогнозує слідчий, до кінця вересня справу передадуть до суду, і той вирішить – винний Станіслав Галюк чи ні.

На свій страх

Минулого вівторка, 10 вересня, на підтримку Станіслава Галюка приблизно сотня молодих людей провели ще одну акцію. Спершу вони на кілька хвилин перекрили дорогу на вулиці Сахарова, потім – на Січових Стрільців. Хлопці ходили по переходу та вигукували кричалки: «Один за всіх і всі за одного!», «Працювати я не хочу, а красти я боюся, поїду до Франківська, в міліцію наймуся!».

Як сказав організатор акції Микола Гавриляк, вони проводять її тому, що припускають: можливо, керівництво не знає, що відбувається у структурі МВС і що справу фальшують.

«Коли Олег Сало лише приступив до виконання обов’язків керівника обласної міліції, то говорив, що людина для них – це основна цінність, – говорить Гавриляк. – Ми надіємося, що він справді буде дотримуватися цих слів, і жоден із учасників, які зібралися на цій акції чи на минулій, не буде притягнутий до відповідальності за неіснуючий злочин».

За словами Миколи Гавриляка, він підготував листа до генерала Сала та сподівається, що той втрутиться у ситуацію й допоможе її мирно врегулювати. Якщо ж ні, то акції продовжаться, ймовірно по цілій Україні, як це було із акціями у підтримку сім’ї Павліченків.

Також Гавриляк зауважує: нікому з учасників акцій він не може гарантувати, що міліція не схоче їх якимось чином покарати. І не попереджає про це мітингувальників. За його словами, хлопці й так знають, на що йдуть. «У цьому якраз і проявляється їхня активність, – вважає Микола Гавриляк. Вони йдуть на свій страх і ризик, з надією, що такими зібраннями вдасться хоч щось виправити та змінити в Україні».

P. S. До речі, перекриття вулиці Січових Стрільців закінчилося тим, що через кілька хвилин в юних протестувальників в’їхала чорна «Лада». Активісти почали стукати по машині, водій застосував сльозогінний газ, а потім разом із пасажиром вискочив з авто і розпочав бійку. Від газу постраждали учасники акції, міліціонери, навіть перехожі. Один із тих обурених чоловіків навіть трохи поштовхався з правоохоронцями. Далі обидва сіли в машину та зникли.

Відео з акції дуже швидко з’явилося в інтернеті. Там є все – обличчя, номер авто – тож визначити цих хуліганів буде легко. І свідків купа. Як думаєте, скільки років їм загрожує?