Сьогодні, 6 березня, у виставковій залі івано-франківської Національної спілки художників України відкрилася виставка полотен лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, академіка Академії мистецтв України, Заслуженого художника України, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв, засновника харківської школи монументального малярства Віктора Гонтаріва, пишуть Версії.

Голова івано-франківської Спілки художників Микола Якимечко переконаний, що ця виставка – чудова нагода для молодих художників збагнути головне в мистецтві і не розчинитися у другорядному, розрізняти служіння і бажання просто малювати.

“Ось такого щирого, загадкового, віртуозного, незбагненного Віктора Гонтаріва можна буде побачити впродовж двох тижнів в Івано-Франківську”, – говорить керівник Спілки художників.

Довідка: Віктор Гонтарів (народився 5 січня в с. Козачок Золочівського р-ну Харківської області 1943 — помер 7 липня 2009 в Харкові) — харківський художник-монументаліст, який після послаблення радянського режиму почав займатися станковим живописом, створивши власну незалежну та особливу манеру, якій залишався вірним на все життя. Крім того, він займався викладацькою діяльністю.

В його майстерні зросло ціле покоління молодих художників, що нині продовжують самостійну творчу діяльність. В.Гонтарів — Заслужений художник України, у 2003 році нагороджений Золотою медаллю Академії мистецтв України, Почесний громадянин Харкова, у 2008 році, першим в Харкові був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка у сфері образотворчого мистецтва.

Його твори відзначені багатьма дипломами, грамотами, призами конкурсів. Основні твори: монументальний живопис – розпис «Людина і космос» (1980, у бібліотеці Харківського авіаційного інституту), цикл розписів у 4-й міській лікарні м. Харківа (1983), цикл розписів у Харківському обліково-кредитному технікумі (1986); станковий живопис – серія «Зоряний віз» (1993), серія «Небесний човен» (1996–1999), серія пейзажів «Туга за осінню, що невинно минає» (1990–1999), цикл пейзажів «Душа тремтяча очерету», триптих «Лихоліття» (1993), «Тарасова доля» (1999), «Ой горе тій чайці» (2001), «Нова радість стала» (2002), «Мій Гоголь» (2004), серія пейзажів «Столичний експрес» (2005).

Роботи В. Гонтаріва зберігаються у музеях та колекціях як в Україні, так і за її межами.