У рамках вшанування видатного українського живописця та політв’язня радянських часів в Івано-Франківську відкрилася ювілейна експозиція творів Опанаса Заливахи, серед яких представлено полотна з приватних колекцій, що раніше не експонувалися для широкого загалу.
В Івано-Франківську урочисто розпочала роботу виставка художніх творів визначного українського митця-шістдесятника Опанаса Заливахи, приурочена до століття від дня його народження, яка представляє відвідувачам унікальну можливість ознайомитися з мистецькою спадщиною художника, частина робіт якого експонується вперше завдяки співпраці з приватними колекціонерами, що надали свої раритети для публічного показу.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків відзначив непересічне значення творчості митця для української культури:
“Виставку присвятили 100-річчю від дня народження митця. Опанас Заливаха – направду видатна постать. Він творив в умовах радянської заборони і, попри переслідування, залишився великим українцем”, – наголосив очільник міста під час церемонії відкриття експозиції.
Експозиція розгорнута у Виставковому залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України, що розташований у центральній частині міста за адресою вулиця Незалежності, 53, та об’єднала полотна з різних періодів творчості митця, демонструючи еволюцію його художнього стилю та багатогранність мистецького доробку, який формувався всупереч ідеологічним обмеженням радянської доби.
Особливістю нинішньої виставки є представлення широкому загалу тих творів Опанаса Заливахи, які досі зберігалися у приватних зібраннях і не були доступні для публічного огляду, що надає експозиції додаткової цінності та привабливості для поціновувачів українського мистецтва другої половини XX століття, які матимуть змогу відкрити для себе нові грані таланту визнаного майстра.
Під час урочистого відкриття виставки Руслан Марцінків висловив вдячність організаторам та родині художника за збереження його мистецької спадщини:
“Дякую родині, усім, хто долучився, щоб ця виставка відбулась. Дуже важливо зберегти роботи художника для наших нащадків”, – підкреслив міський голова, акцентуючи увагу на важливості передачі культурних цінностей наступним поколінням.
Відвідувачі матимуть можливість побачити виставку робіт Опанаса Заливахи протягом місяця, оскільки експозиція триватиме до 7 квітня, що дозволить мешканцям та гостям Івано-Франківська ознайомитися з творчістю художника, який, незважаючи на переслідування та заборони, залишив вагомий слід в українському мистецтві та став символом незламності духу українських митців у боротьбі за національну ідентичність та свободу творчого самовираження.
Виставка творів Опанаса Заливахи стала важливою культурною подією для Івано-Франківська, підкреслюючи глибокий зв’язок міста з постаттю художника, який, попри народження на Харківщині та ув’язнення в Мордовії, значну частину свого життя провів саме в цьому прикарпатському місті, де продовжував творити всупереч ідеологічному тиску та переслідуванням з боку радянської влади, залишаючись вірним своїм мистецьким принципам та українській національній ідеї.
ОПАНАС ЗАЛИВАХА
Опанас Іванович Заливаха (26 листопада 1925, Гусинка, Куп’янський район — 24 квітня 2007, Івано-Франківськ) — український живописець, член Клубу творчої молоді (1960–1964), відомий шістдесятник.
Юність О. Заливахи минула на Далекому Сході СРСР і в Сибіру, куди його сім’я втекла з рідної Харківщини від Голодомору 1930-х років.
Тоді просто так не випускали, і батько Опанаса виготовив два вулики начальству села. Так вони оселились в Уссурійському краї. Там у Заливахи прокинулась любов до малювання. У 1941 році він планує поступити в художнє училище, втім, планам завадила Друга світова війна — як наслідок, училище закрили. Сам Опанас переїжджає в Іркутськ. Після війни у 1946 році повторює спробу й вступає в Академію мистецтв у Ленінграді. Однак і цього разу йому не вдалось вдало закінчити навчання. 1947 року вступив до Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Ще студентом він просто зневажав радянську систему, за що був вигнаний із другого курсу «за поведінку, недостойну радянського студента». Причина — не прийшов з іншими студентами на зустріч із кандидатом у депутати. Відновитись і закінчити навчання Заливаха зумів тільки у 1960 році.
1957 року приїхав на практику до Косова (Гуцульщина). Через 4 роки оселився в Україні. Працював у галузі станкового живопису та графіки.
1960–1961 — художник Тюменського художнього фонду.
1961–1965 — художник Івано-Франківського художнього фонду.
У Івано-Франківьку, куди приїхав 1961 року, відбулася його перша виставка. Експонувалася вона в обласному краєзнавчому музеї приблизно протягом двох тижнів. Опанас поклав книгу відгуків, де з’явилися дещо суперечливі записи. Через це виставка терміново завершила свою роботу за наказом відділу культури обкому партії. Як згадує митець, книгу відгуків хотіли вилучити: «Казали: „Нам это интересно будет почитать“». Але я відповів: «Мені й самому вона цікава». То так її і забрав. Пізніше, вже під час суду наді мною, заявили (певно, маючи на увазі цю виставку): «Вы вызвали раскол в нашем дружном товариществе художников». Я, відверто кажучи, не сподівався такої похвали. Ситуація ж була загалом просто трагікомічною. Деякі з моїх картин, які я малював у Сибіру, вже тут, в Івано-Франківську, потрапили за кордон. До моєї творчості виникло якесь зацікавлення. От саме тоді й з’явилось оте нью-йоркське запрошення [ред. — для експонування на виставці], яке, на жаль, так і залишилось усього лиш запрошенням, доброю пам’яттю про минулі роки[3].
Восени 1962 року познайомився з молодими київськими художниками, поетами, критиками. Активно долучився до правозахисної діяльності.
1964 року в співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко було створено вітраж «Шевченко. Мати» до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу КНУ. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий, тож вітраж був знищений адміністрацією університету.
1965–1970 роках відбував покарання за статтею 62 Карного кодексу УРСР («за антирадянську агітацію та пропаганду») — 5 років у таборі № 385 (Мордовія). У кінці 1964 року його заарештували за підозрілу діяльність, від’їзди до Києва та «пропагандистську» діяльність на п’ять років. У в’язниці йому заборонили малювати, вилучили його екслібриси. І хоча кияни неодноразово зверталися, аби Опанасу надали дозвіл на малювання, дозвіл так і не отримали. Ось так згадує своє ув’язнення: «Я й так постійно жив в одній загальній зоні під назвою СРСР. Спочатку був інтернат, потім інститут у Ленінграді. І всюди давали пайку їжі, звісно, якщо ти був „слухняним“. А потім у тюрмі також давали пайку. Влада завжди намагалася виділити пайку в усьому: і в харчах, і у творчості. Такою вже була та держава. Усе виділялося за рознарядкою».
Опанас Заливаха разом із Вячеславом Чорноволом, Святославом Караванським, братами Горинями, Аллою Горською, Валентином Морозом протестував проти розправ з українськими правозахисниками. У 1968 році підписався під «Листом 139-ти» (відкритий громадський лист на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів). Але така завзята боротьба за правду обернулася гоніннями для самих підписантів.
Узимку 1969 року Алла Горська відвідала у Мордовській концтабірній зоні ЖХ-385 Опанаса Заливаху. 28 серпня 1970 року, коли він вийшов з ув’язнення, за її активної участі йому було організовано гучну зустріч у київському ресторані «Наталка». У кінці осені цього ж року Аллу Горську вбили. Заливаха бере участь у похороні шістдесятниці.
Коли вийшов з табору, одружився з Дариною Возняк, племінницею Степана Бандери. Вони виховали сина Ярослава та доньку Ярину. 30 січня 2020 року дружина політв’язня померла.
Вийшовши на волю, художник перебував перед адміністративним наглядом, вдома неодноразово відбувались обшуки. Однак він продовжував малювати. Але великою радістю була можливість малювати. Наприкінці 80-х, коли радянський режим доживав останні роки, до Заливахи прийшло заслужене визнання. Його роботи виставлялись на персональних виставках в Івано-Франківську, Львові, Києві та за кордоном: у Торонто, Лондоні та Нью-Йорку. За незалежної України займався активною просвітницькою діяльністю, плекав відродження національної свідомост
