В Івано-Франківську на стіні Центру патріотичного виховання ім. Степана Бандери встановили анотаційні дошки двом полеглим військовослужбовцям у російсько-українській війні. Пам’ятні знаки відкрили на честь Дмитра Солошина та Олександра Кісельова, які віддали своє життя, захищаючи Україну.
Івано-Франківськ вшановує пам’ять героїв, які загинули у боротьбі за свободу та незалежність України. На стіні Центру патріотичного виховання ім. Степана Бандери відкрили анотаційні дошки двом військовослужбовцям, які полягли у російсько-українській війні.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків звернувся до присутніх: «Ми вважаємо, що це місце уособлює Героїв: від січового стрілецтва, української повстанської армії, визвольної боротьби до сучасної боротьби. Підказуйте нам, бо не все ми знаємо, як можна увіковічнити пам’ять. Тут, у Центрі патріотичного виховання ім. Степана Бандери проходять і будуть проходити заходи з вшанування пам’яті всіх наших Героїв».
35-річний Дмитро Солошин, уродженець Херсонської області, став на захист України, в той час як його дружина з сином переїхали до Івано-Франківська, рятуючись від окупації. Яна Солошина, дружина загиблого Героя, згадує:
«Ми проживали 6 років за кордоном і за 10 місяців до війни повернулися додому. Він був великим патріотом, хотів жити в Україні, він хотів, щоби син навчався в Україні. І ми приїхали додому. Але так сталося, що 24 лютого прийшла окупація. В 11 ранку нас вже окупували. Дуже хороший чоловік в мене. Він гарний чоловік, добрий батько, чудовий син. Я розумію, що всі Герої найкращі, на жаль, ідуть найкращі. Це дуже болісно і тяжко».
Поруч із анотаційною дошкою Дмитрові Солошину встановлено пам’ятний знак військовослужбовцю 102 бригади ТрО Олександру Кісельову. Побратими згадують його як людину, яка вміла згуртувати навколо себе людей і підтримати їх у складні моменти. Андрій Єфименко, побратим загиблого Олександра Кісельова, зачитав вірш, присвячений полеглому Герою:
«Це буде вірш Петра Трохимчука про свого товариша і Сашу Кісельова. Саша загинув, мій товариш, побратим. Під першим обстрілом моє життя він врятував. Як гинув він, мене не було поряд з ним. І борг цей я йому вже не віддам».
Олександр Кісельов, який обрав собі позивний «Балтика» через службу у Балтійському флоті, не мав українського коріння, але щиро любив Україну. Незважаючи на можливість не йти на війну через хвороби, 55-річний «Балтика» у перший же день повномасштабного вторгнення став добровольцем. Світлана Кісельова, дружина загиблого Героя, розповідає:
«Пішов на війну в перший день війни. В 9 годині ранку відвіз мене на роботу і зразу пішов записуватися добровольцем. Він сам був росіянином. Ми сюди приїхали в 90-му році. Я сама навчалася в Харкові і ми приїхали сюди. Та так мало-помалу ніхто і не знав, що він росіянин. Бо він прекрасно розмовляв українською мовою, прекрасно знав історію. Зачитувався творами про Бандеру, про Грушевського, про Махна. Розказував про них і ще вчив мене. Він дуже хороша людина. Був дуже веселий і життєрадісний».
Дмитро Солошин та Олександр Кісельов поховані на Алеї слави міського кладовища у селі Чукалівка Івано-Франківської громади. Їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу, а анотаційні дошки стануть символом вшанування Героїв, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.
