Пам’ятний знак встановили на будинку, де проживав військовий. Відтак на стіні багатоповерхівки на Петлюри, 23 з’явилася вже 3-тя дошка загиблим військовослужбовцям, які тут мешкали.
Про Володимира Карвацького сусіди говорять з вдячністю. Кажуть, чоловіку завжди зголошувався допомогти і ніколи не відмовляв.
«Він завжди допомагав, що кому треба зробити, він завжди напоготові. Жінка сказала, зараз Володя прийде і він був, і все нам допомагав. Я за те, щоби всіх наших воїнів поважали і за них пам’ятали, вони віддали життя за всіх нас. За те, що ми можемо зараз ходити трішечки вільно», – каже сусідка загиблого Володимира Карвацького Поліна Трубіцина.
Коли почалася Велика війна в Україні, Володимир Карвацький, маючи 50 років, почав оббивати пороги військкоматів. Спочатку міського, згодом обласного. Чоловіка через вік не хотіли брати на службу. Тоді Володимир вирішив за будь-що стати на захист країни і вирушив у районні військкомати в області.
«Це був третій день Великодніх свят і він каже: «Я їду в Тлумач, я піду до тата на могилу». – А він, виявляється, після цього пішов у Тлумацьке ТЦК. За дві години пройшов медкомісію, приїхав додому і каже – я йду. Але він мене весь час готував, казав: «Я все-одно піду, я закінчу всі справи, дотягну і піду. Каже, якщо не я піду, то потім піде хто? Піде наш син», – розповідає дружина загиблого Героя Володимира Карвацького Вікторія Сопкович.
Сину Володимира Карвацького зараз 11 років. Владислав сумує за спільною з татом риболовлею та звичайною чоловічою балачкою між батьком і сином.
«Найкращий, незабутній тато, якого я любив», – каже про полеглого батька Володимира Карвацького син Владислав.
«Архітектор» – такий позивний на війні мав Володимир. Ніс службу в 65-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. З побратимами з нуля забирали техніку, що потребувала ремонту, також евакуйовував поранених та загиблих побратимів. Саме під час вивезення бійця з передової до стабілізаційного пункту, Володимир Карвацький зазнав смертельного поранення неподалік села Роботине, Пологівського району Запорізької області.
«Ми бачимо, яка ціна зараз нашої перемоги, нашого спокою українського Івано-Франківська. Завдяки цим хлопцям ми маємо відносний спокій у нашому місті. І віримо в нашу перемогу. Зараз максимально потрібно допомагати, щоби ми витримали, щоб Українська Держава збереглася», – зазначив Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
