Саме структурні зміни мозку пояснюють, чому, наприклад, так складно позбутися любові до солодкого або кинути курити, пишуть Версії з посиланням на dobryjlikar.
Вчені з’ясували, що звички залишають відбиток в тій ділянці головного мозку, яка відповідає за нав’язливу поведінку. Підвищена активність цієї зони змушує людину фактично несвідомо підкорятися своїм слабкостям. І що більш виражені такі зміни в головному мозку, то важче позбутися від шкідливої звички.
Вчені перевірили свої здогади, проаналізувавши мозок мишей. Вони давали гризунам цукор, але так, щоб миша могла його отримати, тільки натиснувши на спеціальний важіль. Пізніше тварин позбавили частування. Але вже залежні від солодощів миші продовжували за звичкою натискати на важіль. Проведене сканування мозку мишей, позбавлених солодощів, показало, що він значно відрізняється від мозку тварин без залежності.
Зокрема, вивчалася електрична активність в базальних гангліях — складній мережі нервових клітин, яка управляє руховими процесами і нав’язливим поведінкою.У цій ділянці головного мозку є два головні нейронні ланцюги, що передають два різні сигнали: “стоп” і “вперед”. Як правило, у тварин без шкідливих звичок імпульс “стоп” йде першим, за ним іде сигнал “вперед”. Але у залежних від солодкого мишей порядок був змінений: спочатку по ланцюгу відправлявся сигнал “вперед”, а потім — сигнал “стоп”.
Така зміна в головному мозку тварини була настільки помітна, що дослідники могли визначити залежних від цукру мишей, просто вивчивши зразки тканин їх головного мозку.
Фахівці вважають, що такі аспекти поведінки можуть призвести до розвитку додаткових залежностей, а також патологічних станів, найбільш частим з яких стає компульсивна поведінка. Така поведінка не має раціональних цілей, а здійснюється несвідомо, попри волю. Утримання від подібних дій як у тварини, так і у людини, може викликати стан тривоги і розвиток неврозу.
Але шкідливу звичку все ж можна побороти. Вчені винагороджували тих мишей, які переставали натискати на важіль. Таким чином, деякі тварини змогли позбутися від своєї любові до солодкого. Подальший аналіз показав, що миші, які побороли залежність, послабили сигнал “вперед”, і він знову слідував за імпульсом “стоп”.
Результати дослідження показують, що вивчення базальних гангліїв може опомогти людям впоратися з наркотичною залежністю. Як вважає доктор Ніколь Калакос, керівник дослідження, можливим рішенням стане використання електромагнітних імпульсів для тимчасового підриву роботи цих ланцюгів. За допомогою методу транскраніальної магнітної стимуляції можна перешкодити роботі патологічних нейронних ланцюгів, що передають сигнали.
Зараз американські вчені готуються до клінічних досліджень методу транскраніальної магнітної стимуляції у осіб з наркотичною залежністю.
