Івану “Грозі” Грозовському (Іван Грозовський) було 19 років, коли влітку 2014 року він приєднався до добровольчого руху та вирушив на війну. За його плечима тоді були ротація в Пісках та дві ротації в Широкино на Донеччині.
В цивільному житті Іван історик за освітою, активно займався громадською діяльністю та проводив військові вишколи для молоді.
Коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, “Гроза” без жодних вагань став у стрій. Нині — на посаді заступника командира мінометної батареї з МПЗ 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ.
Пройшло два роки війни. Чи не шкодуєш, що пішов добровольцем?
Не шкодую і ніколи не шкодував. Так, буває важко і фізично, і психологічно, але розумію, що знаходжусь там, де повинен бути. Не уявляю себе інакше.
Війна не робить людей сильнішими. Вона забирає здоров’я та життя. Мене війна зробила старшим, досвідченішим. Навчився приймати швидкі рішення і діяти максимально логічно, незважаючи на екстремальність ситуації.
Як уявляєш нашу перемогу?
Велика перемога будується малими кроками. Кожен знищений ворог наближає нас до перемоги на одну сходинку. Кожен постріл та донат наближає нашу ціль. Пригадується, як в 2022 році наш батальйон воював на Херсонщині. На нашому напрямку фронт особливо не рухався, але ми в свою чергу методично наносили ураження ворогу, знищували його особовий склад та техніку. В решті-решт це була одна з багатьох сходинок на шляху звільнення Херсону.
Перемога обов’язково настане! Якщо ворог не здасться — його буде знищено.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
