Василь Попович (ВО «Свобода»)
Головний місцевий «революціонер», який чи не щодня був на трибуні у Івано-Франківську вирішив піти по стопам свого попередника-очільника обласного осередку партії Тягнибока Олександра Сича і пройти до ВРУ. Диспозиція, щоправда цього разу значно інша, адже тоді Сич був кандидатом від об’єднаної опозиції і «Свобода» ще стільки не «налажала» у обласному центрі Прикарпаття. А тут ще й «грошовий скандал» із викраденням благодійних коштів, що збирав штаб, який очолював саме Попович. Але мова не про його шанси, а про ризики. Тут власне очевидний ризик – це удар по рейтингам ВО «Свобода». Програш у Івано-Франківську, де більшість у міськраді у фракції «тягнибоківців», та й у облраді голова теж «свободівський» буде болісним уколом перед наступними місцевими виборами, де ці позиції потрібно буде відстояти. Отож Попович ризикує рейтингом «Свободи».
Віктор Анушкевичус (УНП)
Міський голова Івано-Франківська у минулому «кандидуванні» участі не брав і збоку спостерігав за війною виборчих технологій і скандалом з «чаюванням». Анушкевичус на наступних місцевих виборах участі не братиме, а тому крок піти у депутати був очевидним. Чим ризикує мер у разі програшу? Політичний рейтинг від партії, що його висунула навряд чи постраждає у разі програшу. Але невдача таки дасть величезного козира у руки Онуфрієву і ко у міськраді, щоб щоразу дорікати цим фактом Анушкевичусу під час усіх дискусій чи суперечок. Особливо болючим це буде, якщо міський голова набере менший відсоток ніж Попович (навіть, якщо обоє не виграють). Перевага над Поповичем може трохи підсолодити поразку, але це точно не мета Віктора Анушкевичуса.
Олександр Шевченко (самовисуванець)
Шевченко відверто здивував, що балотувався до ВРУ минулого разу від Івано-Франківська, а не від гірського району, де він керує «Буковелем». Це свідчило про те, що він покроково йде до того, щоб обласний центр Прикарпаття також був під його впливом (читай впливом «Привату»). Цього разу Олександру Леонідовичу не доведеться боротися проти об’єднаної опозиції, яка минулого разу усіх праворуч і ліворуч, хто не був з ними «клеймила» «тушками». Як згодом виявилося, Шлемко та Шкварилюк, що висували кандидатів одну «тушку» до ВРУ таки «провели».
Чим ризикує Шевченко? Особливо нічим. Олександра Леонідовича може ввести у сум тільки результат, якщо він буде на порядок менший ніж той, що він здобув на попередніх виборах до Верховної Ради України. Це буде удар по амбіціям, які мають приціл на вибори міського голови Івано-Франківська
Миксим Кицюк (самовисуванець?)
Ризикує власним вільним часом
Василь Абрамів (Правий Сектор)
Потенційний кандидат на посаду міського голови Івано-Франківська від політ сили, яка вийшла нагору на хвилі революційних подій навряд чи зможе адекватно конкурувати з основними фаворитами, але ризикує як і Попович тим, що у результаті аж надто слабкого результату покаже рівень довіри громади Івано-Франківська до активістів «Правого Сектору»
Юрій Соловей (УДАР?)
Ці вибори до парламенту насправді дуже непотрібні Юрію Солов’ю, адже його мета була посісти крісло міського голови, а не йти до Верховної Ради України. Але не брати участь у других виборах поспіль теж негоже людині з амбіціями. Але тут ризик програшу, мабуть, найбільший, адже для виборів потрібен фінансовий ресурс і програш після фінансових вливань може просто поставити хрест на достойному фінансуванні виборів міського голови Івано-Франківська, що будуть вже невдовзі.
