Письменниця розповіла, як створювала свій новий роман та як відреагувала на події, що сталися із Собором Паризької Богоматері. Про це йдеться у телепрограмі «Світське життя», пишуть Версії з посиланням на ВиЧерпно.
– Мова у романі йде про чотирьох емігранток-українок. Наскільки ця книга є автобіографічною, чи ти щось підслуховувала у своїх друзів-емігрантів, адже враховуючи те, що ти працюєш у посольстві, то навколо тебе багато людей, які живуть у Парижі і у них є купа своїх історій?
– Я проаналізувала багато таких історій і не тільки українців. Починаючи від монологу прибиральниці, яка втекла, бо її бив чоловік, і завершуючи монологом колишньої моделі, яка не може усвідомити свою старість. Тобто і героїні підслуховують, і я підслуховую. Таких яскравих персонажів, які себе створили, жоден автор вигадати не може. Саме всі ці чинники створюють ефект «живого м’яса».
– Зовсім нещодавно весь світ був приголомшений пожежею у Соборі Паризької Богоматері. Ви з чоловіком дуже тяжко переживали цю трагедію, тому що ти в цей момент була у Парижі, навіть поруч із місцем пожежі.
– Я рідко плачу і навіть не плачу в кіно. Люди аплодували пожежникам, які змогли приборкати вогонь. За кілька днів трапилася дуже цікава ситуація, коли у середмісті виїхала пожежна машина і стара бабуся-монашка, яка проходила повз, просто зупинилася і починала аплодувати.
Зазначимо, що новий роман Ірени Карпи — це історії чотирьох українських жінок у Франції. Кожна з них шукає щось своє: юна красуня Богдана – пригод і розваг, досвідчена й виважена Рита — свободи й сімейного затишку, колишня рок-музикантка Хлоя прагне спокою, а енергійна «феменка» Маша — самореалізації та слави. Стосунки, пошуки себе, травми, інтриги та вбивства — вир емоцій зашкалює. Та поки є справжні почуття, дружба й підтримка, вміння насолоджуватися життям, любити себе і своє місто — доти є і надія на «доб рі новини», що неодмінно надходять навіть після найбільших катастроф.
Детальніше дивіться у сюжеті:
