Юрій Сметанський присвятив авіаційній справі 38 років свого життя. Шлях пілота чоловік почав у військовому училищі, яке спеціалізувалося на вертольотах.
Зараз Юрій Сметанський керує службою безпілотних авіаційних комплексів підрозділів Національної гвардії України на Івано-Франківщині.
Про особливості своєї роботи пілот розповів Суспільному.
Юрій Сметанський вже понад рік вчить зовнішніх пілотів керувати безпілотниками. З його слів, всі бійці, яких він навчав, від початку повномасштабного вторгнення РФ виконують бойові завдання на сході країни.
“У мене — льотний профіль. На танку я їздити не вмію. На БТРі — теж. За бажанням, можу на всьому навчитися, але я був військовим льотчиком. У частині Нацгвардії була посада — командир екіпажу безпілотних апаратів. В принципі, це — мій напрям”, — розповідає Юрій Сметанський.
Шлях пілота чоловік почав у 1985 році у Саратовському військовому училищі. Льотчик пригадує: перший політ відбувся в Пензенській області в 1986 році з льотчиком-інструктором на вертольоті Мі-8.
“Мій перший політ — це висіння у квадраті. Він вважається одним із найскладніших видів польотів. Вертоліт злітає, зависає на висоті 3-5 м над землею і висить. Щоб нікуди: ні вліво, ні вправо. Прапорцями визначають квадрат 50 на 50 м. Ти не маєш права виходити за нього. Якщо ти все виконав, тебе вже допускають до самостійних польотів”, — ділиться пілот.
З його слів, тих студентів, які не виконали це завдання, до польотів більше не допускали. У 1989 році Юрій Сметанський закінчив училище з відзнакою та міг вибрати місце служби. Чоловік вирішив відправитися у війська в Угорщині.
“У цивільному житті льотчик готується до війни. Вдосконалює свої вміння, навички, класність пілота. В Афганістані я не встиг побувати, бо у 1989 році звідти вивели війська. З Угорщини нас евакуювали в 1990 році. Тоді Горбачов оголосив виведення військ з Угорщини, Польщі, Німеччини. Наш полк був перебазований в Середню Азію, місто Бухара в Узбекистані”, — каже Юрій Сметанський.
В Азії йому довелося побувати двічі. Юрій розповідає про бойові чергування в Узбекистані.
“Коли “Талібан” захоплював Афганістан, Північний Альянс, війська проходили через кордон Таджикистану, Афганістану, втікали. Доводилося мені виходити на бойові чергування. Політали вздовж кордону в Таджикистані. Коли ти в повітрі — не натиснеш на гальмо, як в машині. Паніка тоді призводить до катастрофи”, — ділиться спогадами льотчик.
У 1998 році Юрій Сметанський звільнився і приїхав в Івано-Франківськ. До авіаційної справи льотчик повернувся на початку повномасштабного вторгнення російських військ.
“Під час мобілізації пішов, бо я — військовий. Спочатку був командиром екіпажу в одному з підрозділів. У екіпажі — п’ятеро людей: пілоти та техніки. Готують безпілотники до розвідки, до польотів. Вчаться літати та працювати з різними технічними програмами”, — розповідає Юрій Сметанський.
Чоловік каже: техніка пілотування не міняється, тому він швидко опанував дрони. На запитання, чи сів би зараз за штурвал гелікоптера, відповідає так:
“Моя перша професія — моє покликання. Я ніколи не ховався. Навіть, коли у 2014 році пішов на пенсію, я пішов до військкомату і став на облік. Бачите, в той час льотчики не були потрібні. І тоді дронами ще не займалися. Якби що — я не проти політати”.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
