Війна сниться щоночі: історія головного лікаря з Тернопільщини, який рятує життя бійців на фронті

Про це пише Суспільне.

“Сальва” – позивний тернопільського хірурга Володимира Лісовського. Понад рік він не у своєму кабінеті головного лікаря районної лікарні, а на передовій рятує життя бійцям.

“23 лютого я запросив до нас районного комісара, бо вже було відчуття, що ось-ось війна. Ми поговорили, розійшлися, а вночі війна о 4 годині. Щось в середині просто обірвалося, певно дві-три ночі не спав зовсім, дивився в стелю і зрозумів, що це війна батьків, а не дітей. Я мушу йти на фронт, щоб не йшли мої діти, хоча в мене дочки. Це мій обов’язок конституційний”.

Обов’язки головного лікаря передав заступнику і 26 лютого став у чергу до військкомату. Коли через кілька днів був офіційно заснований 16 окремий стрілецький батальйон ЗСУ, Володимир Лісовський пішов туди медиком.

“Були прориви в Запорізькому напрямку і нас в Дніпрі розвернули. Зразу кинули на першу лінію. І цивільна людина, коли приїжджає, коли одразу потрапляє під бомбардування, під обстріли, то це трошки шокуюче. Те, що ми побачили під час обстрілів, ми практично не були готові. Обстрілювали день і ніч. Постійно. І ми так розміщені, що за нами ставала артилерія. Артилерія відстріляє, поїде і одразу йде відповідь по артилерії. До нас також випадково прилітало. С-300 прилетіло чотири в наше місце дислокації”, – згадує медик.

За словами Володимира Лісовського, найгарячіше на Запорізькому напрямку було весною-літом минулого року. Найчастіше медики в батальйоні мають справи з різними захворюваннями бійців, а не з бойовими пораненнями.

“Хребет і коліна. Рвуться меніски. Дуже йшли дощі і там ґрунт такий слизький. А вночі, коли падають, травмуються коліна, хребти, то пішло загострення всіх оцих остеохондрозів. З бронежилетом і автоматом 22-24 кг, скочив в окоп, навантаження на хребет раз, другий, третій і сильні болі. З кишечником загострення, не всі звикли до такої їжі, інколи хочеться домашнього, рідкого не завжди можливо на передній край доставити. Через сильні дощі і обстріли доводиться кілька днів бути на сухпайках”, – розповідає лікар.

Із бойових травм найчастіше трапляються контузії, на другому місці – уламкові і кульові поранення.

“Такий в мене був випадок, що наскрізь пройшло дві кулі і не зачепило ні одного важливого органа, ні кровотечі нічого”.

Чоловік каже, на передовій дивує вміння бійців сміятися в найважчих обставинах.

“Жартують. Тут живіт порвало, а вони жартують: “Щоб там нічого тільки б не зачепило, подивіться нормально!”. Куля висить збоку, а він каже ще кілометр пробіг, а всі ноги в уламках від гранатомета. Вони повинні бути впевнені, що якщо вони потрапляють до нас, якщо вони вже попали до нас, то вони будуть живі – це найбільше мене турбує”.

Зараз Володимир Лісовський – універсальний лікар.

“Були випадки, перші, коли думали, що інфаркт, а це просто були такі панічні атаки, панічні розлади. Але і це навчилися лікувати і виходити з тих атак. Війна вчить всього”.

Володимир Лісовський на кілька днів приїхав до Тернополя. Лікар каже, навіть вдома війна сниться щоночі.

“Був випадок – 12 людей потерпілих, троє поранених, один – смертельно поранений. Ця пам’ять, що він помер. Можливо, щось більше можна було б зробити. Воно осідає. Війна сниться, війна сниться кожну ніч. Завжди кажу хлопцям, коли лікар не зайнятий, або лікар добу спить – це дуже добре. Значить, на позиціях все нормально, поранених нема, всі здорові. Кажу, що завжди моліться, щоб лікар був не зайнятий”.