Світлана Чернявська, колишня помічниця гранатометника 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону, яка отримала поранення під час авіаудару, продовжує служити на Івано-Франківщині та очікує на народження трійні.
Життєвий шлях Світлани Чернявської, яка понад десять років працювала на металургійному комбінаті у Кривому Розі, кардинально змінився у 2021 році, коли вона прийняла рішення підписати контракт із Збройними Силами України, ставши військовослужбовицею 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону.
“Ходили наші хлопці на штурм, і ми охороняли об’єкти, які казали охороняти, ставати в кільце і обороняти, бо ніхто не знав, де ворог стоїть саме. У них була перевага – дуже багато було винищувачів, і вони нас вночі або під ранок бомбардували”, – розповідає Світлана про початок повномасштабного вторгнення.
22 березня під час виконання бойового завдання в населеному пункті Пісківка військовослужбовиця отримала поранення внаслідок масованого авіаудару:
“Коли вже була тривога, не всі встигли в укриття, і так получилось, що я у вікно бачила, як ця бомба лягла. Це як замедлені зйомки, можна так сказати – така хвиля йде, і вона так лягла, і все, більше нічого не пам’ятаю”.
Під час реабілітації доля звела Світлану з майбутнім чоловіком, який служив навідником танка неподалік від її позицій:
“Після поранення пройшла місяць реабілітації, чоловік приїжджав, а потім, коли їх дислокацію поміняли на Донецьк, дали йому відпустку 10 днів, і тоді ми розписалися”, – ділиться спогадами військовослужбовиця.
Війна залишила глибокий слід у житті Світлани – вона втратила 25-річного брата, який пішов добровольцем захищати країну: “Він добровольцем пішов в 22-му році в частину А4119, зараз її перейменували, Житомирська ССБ, 518 батальйон. Так получилось, загинув”, – згадує жінка.
Наразі Світлана Чернявська продовжує службу в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області, очікуючи на народження трійні та мріючи про мирне майбутнє для своїх дітей.
