Коли минаю Раковець, чимчикуючи дорогою до цілющого джерела в сусідній Новоселиці, завжди з ним вітаюся. Старий костел гордо височіє на узвишку і наче киває головою у відповідь.
Поставний парафіяльний костел святого Валентина було збудовано у 1822-1856-му роках. Його особливість – стіни храму зведені з грубезного тесаного вапняку. У світлі призахідного сонця храм рожевіє і наче світиться.
Тепер тут пустка… Ще кілька років тому я милувався предивною сиґнатуркою, що прикрашала черепичний дах. З часом вона похилилась, а потім запалась. Згодом обвалився і весь керамічний дах.
Костел було зачинено у 1946-му році, більшість інтер’єру знищено і спалено. Потім храм використовувався як склад.
Коли зайти крізь старезні прочинені двері, то опиняєшся в якомусь дивовижному світі, обрамленому стінами з грубо тесаного каменю. Сонце золотавить шрами на ньому і здається, що в цьому галицькому селі хтось збудував єрусалимську Стіну Плачу.
Над захристієм ще збереглась блаватова стеля, прикрашена золотими зірками. Стоїш під нею, наче просто неба, хоча за крок – ось воно небо, широко розкрило теплі весняні обійми.
Очевидно громада взялась за впорядкування руїн: на стіні висить образ святого Валентина, дахівка акуратно поскладана, довкола костелу впорядковано територію. Але, щоб відновити храм святого Валентина в Раковці, треба чималих зусиль і коштів. Мури храму ще міцні, але тріщини вже пустили коріння в камені, скільки стінам доведеться стояти просто неба? Хтозна. Але я завше вітатимуть зі старим знайомим. Поки мого віку.

Богдан Волошин

Локальна історія

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.

Світлина від Локальна історія.