Франківський драмтеатр показав репертуар на грудень - Місто

Різні сфери буття критично постраждали від глобального карантину – економіка, політика, екологія, медицина. Мистецтво театру у всьому світі також у лещатах вимушеного довготривалого антракту – скасовуються фестивалі, закриті театри, про нові проекти можна тільки мріяти.

Якщо казати жартома: нарешті український театр догнав європейський – живуть синхронно, журяться одними і тими ж проблемами, марять одними і тими ж ідеалами.

А якщо всерйоз, то форму для цієї публікації довго шукати не довелося. Оскільки увесь світ, і театральний у тому числі, перейшов в онлайн-режим, тому «Главком» вирішив в онлайн-форматі скликати позачерговий надзвичайний з’їзд Спілки театральних діячів, на якому керівники провідних театрів виступили зі спічами про наболіле у період пандемії. Можливо, ці тези дійдуть до якогось поверху влади, і це на щось-таки вплине.

«Ми вирішили не сидіти і чекати з моря погоди», – Ростислав Держипільський
народний артист України, директор-художній керівник Івано-Франківського Національного театру ім. Івана Франка 

Звичайно, втрачено фактично місячний заробіток кожного театру – надходження від основної своєї діяльності – продажу квитків, а також від оренди. Тому можемо підбити: це кошти від середини березня, за квітень,  травень… А ще гастрольна діяльність, бо у нас були продані також вистави, з котрими були заплановані гастрольні виїзди. Тобто мова фактично про доходи за два з половиною місяці. Це великі кошти.

Насправді сьогодні ми не чекаємо… Я не знаю, як інші театри нині працюють. Знаю,  деякі засіли на дно і нічого не роблять, деякі послали своїх працівників у вимушені відпустки, хтось платить дві третини. Ми після довгих важких думок, внутрішніх переговорів, зваживши на фінансове підґрунтя, вирішили працювати.  На даний момент ми працюємо з квітня: ті, хто може, працює дистанційно, когось в рамках законодавчих вимог до десяти людей із чіткими наказами і графіками їхнього виходу ми допускаємо в театр. Вони не перетинаються один з одним і мають усі необхідні засоби захисту і дезінфекції. А творчий склад увесь працює дистанційно. Щодня відбуваються фізичні тренінги від нашого головного балетмейстера Дмитра Леки.

Ми прийняли рішення не сидіти і чекати з моря погоди, а бути готовими до того, як закінчиться карантин.

Я думаю, що якщо карантин таки закінчиться в травні, то до кінця сезону ми таки зможемо реалізувати прем’єрну постановку «Едіпа» за Софоклом в перекладі Івана Франка в режисурі Андрія Приходька, котра на ці вихідні – 11 і 12 квітня – мала прийти до глядача. Також – прем’єру Жюля Одрі «Мадам Елен» – фантастичне розслідування на основі реальних подій, постановку, інспіровану зустріччю Жюля Одрі з пані, котра має непересічну долю, народилася в містечку Гурже у Франції, 1947-го з батьками переїхала до Союзу і більше ніколи не повернулася. Жюль здійснив подорож до місця її щасливого дитинства… Вистава мала відбутися 18 березня, а день перед прем’єрою ми пішли на вимушений карантин.

Ну, і маю надію, що вистава Рози Саркісян, яка планувалася на травень, вийде. Це постановка режисерки Рози Саркісян з драматургинею Йоанною Віховською за книгою Тодда Штрасера «Хвиля».  Актори нашого театру гратимуть разом з учнями та ученицями Дитячої театральної майстерні при театрі, а  роботу  присвячена дослідженню травм Другої світової війни.

А вистави, «Гоголь-кабаре» Жюля Одрі та робота Андрія Бакірова «Кохання в стилі бароко» за Стельмахом, і «Ромео І Джульєтта», які планувалися в цьому сезоні, гадаю, будемо змушені перенести на наступний сезон.

Думаю, що будь-які економічні катаклізми, кризи, будь-яка нестабільність діють шоково і впливають на купівельну спроможність. І ми не будемо змінювати цінової політики.

Знаю, що травень-червень завжди є важким для продажу квитків. Думаю, для більшості театрів України це буде період, коли треба буде якось додрейфувати до завершення сезону і вже з новими силами вступати в новий сезон.

У березні ми все-таки два тижні пробули на карантині, тому зрозуміло, що стимулюючі надбавки, премії платити ми не могли. За квітень плануємо сплатити середню заробітну плату. Тому що з квітня театр таки дистанційно працює.

Чи допомагає влада?  Думаю, що ні. Насправді та фінансова підтримка, що була загалом виділена нам на цей рік, бажає бути кращою. Вона недостатня.

Насправді на мою думку, це дуже показова історія… Я розумію, що вчергове на перший план виходить питання економіки, медицини – бо ми зустрілися із епідемією. А питання культури і духовності вкотре опиняється на задвірках. На жаль. Я не перестану ніколи повторювати: наша державна  філософія десятки років є хибною. Бо поки не буде здоровою нація духовно і культурно, доти не буде здорової економіки і загалом не буде здоровою наша нація.

Тому звісно, ми чекаємо, щоб з’явилася в міністерстві культури людина, котра б розібралася в проблемах галузі. І не лише розібралася, а щоб вони її боліли, щоб вона була сміливою і не боялася відстоювати наші інтереси перед прем’єр-міністром, перед Верховною Радою, перед президентом.

 

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!