Собака під час сварки Яреми Терешкуна із представниками ОДА ще й “помітив” пам’ятник. Після віча повинна були відбутись панахида, на яку прийшли учні однієї з івано-франківських шкіл, однак вчителька забрала звідти дітей, не бажаючи наражати їх на ризик бути покусаними собакою.

“Я тобі такий позов закатаю, що ти до кінця свого життя будеш платити, зрозуміла?! Ти зводила на мене наклепи, що я маю 5 ділянок, та зірвала мені 60-річчя скорботи! Я з тобою буду судитися, ти мені до пенсії не сплатиш!”, – кричав Ярема Терешкун на Ірину Мацюк, начальника відділу зв’язків з громадськими та політичними організаціями івано-франківської ОДА.

Проте згодом скандальний пенсіонер кудись пішов, забравши свого пса з собою, і члени сімей репресованих, котрі прийшли згадати своїх рідних, нарешті підійшли до пам’ятника.

“В 1950 році нас разом з баткьами й сестрою депортували в Сибір, в Іркутську область. Пробули ми там 8 років, після чого повернулися в Угринів. Але оскільки ми не мали права повертатися в рідну область та жити тут, то мати щомісяця носила по 10 рублв штрафу. Мені був неповний рік, а сестрі було шість років. Нас забрали вночі, прийшли та сказали “збирайтеся”, не повідомивши, за що. Пізніше я намагалась дізнатись причину, проте мені відповіли “ми вам не скажемо, бо будете мститись”, – поділилась спогадами Марія Дмитрівна, котру разом з сім’єю 65 років тому радянські репресивні органи депортували в Сибір.