У селі Тенетники, що на Івано-Франківщині, два роки тому Назар Пендерецький на землі своїх бабусі та дідуся заснував лісову козину ферму. Згодом до нього приєдналася ще одна фермерка — Уляна Кирилів. Сьогодні тут можна самотужки подоїти козу, зварити сир чи постригти вівцю.
Чому молоді люди вирішили повернутися у село, змінити фах та розвивати бізнес, дізнавалася кореспондентка Суспільного.
Ферма розташована у лісі
На лісовій фермі живуть 113 кіз, 43 з них — дійні, і в кожної — своє ім’я, каже фермерка Уляна Кирилів. Є тут Мальва, Шоколадка, Граф і Лаура.
В об’єктив зазирає коза Шоколадка
За цей час жінка опанувала ветеринарію, сироваріння. А все почалося п’ять років тому з маминого подарунка.
“Я за професією — вишивальниця, дизайнерка одягу, художниця. Але у моєму житті так сталося, коли я була вагітна — мама подарувала козу, бо треба буде дитині молока. Коли я виготовила першу головку сиру, зрозуміла, мені потрібно багато кіз, бо це дуже смачно. Мені треба багато сиру. І все так закрутилося. Упродовж трьох років я вже мала стадо з 70 голів”, — каже Уляна Кирилів.
Уляна Кирилів змінила фах дизайнерки й стала фермеркою
Тож Уляна взяла своїх кіз та об’єдналася з іншим сироваром — Назаром Пендерецьким.
Ферма розташована на землі, де колись жили родичі Назара Пендерецького
“На місці, де розташована наша ферма, жили дідусь і бабуся Назара. Його тато ходив тут до школи, і хоч він виріс у Франківську, теж повернувся сюди — у Тенетники, в ліс”, – каже Уляна.
Молоді люди переїхали у село, щоб створити ферму
Зараз фермери розводять три породи кіз: ламанча, зааненську, англо-нубійську. А ще виводять нову, пристосовану до тутешніх умов, та беруть кіз на перетримку.
Кіз беруть й на перетримку
З козиного молока на фермі виготовляють крафтові сири кількамісячної витримки, а ще маринують в олії сир та приправляють його спеціями, кавою. Назар і Уляна варять згущене молоко та зефір.
Фермери виготовляють авторські сири
“Робити з молока сир – це так само творчість, це те саме, що художник малює на полотні. Ці авторські сири, ми їх обоє придумуємо. Рецепти вже підлаштовуємо під себе, — розповідає Уляна Кирилів. — У нас є винний, опільський, з чорним кунжутом, лавандовий, кавовий, звичайно, є молодий шевр”.
Молодий шевр приправляють спеціями
Спочатку їхню продукцію у селі не купляли, каже фермерка, перші замовники з’явилися через соціальні мережі.
“Ми від самого початку продавали у соцмережах, тому що, наприклад, люди з нашого села не сприймали. Як не дивно, найбільше замовлень було з Одеської, Полтавської, Київської областей. Потім вже почали зі Львівської та Івано-Франківської, — каже Уляна Кирилів. — Зараз до нас приїжджають із сусідніх сіл, привозять дітей, щоб побачити наших кіз, подоїти самому. Маємо чан, в якому влітку діти вчаться готувати сир”.
Як дизайнерка одягу стала фермеркою. Історія прикарпатки Уляни Кирилів
Тож фермери продовжують розвивати лісову ферму і доказують на власному прикладі, що у селі можна вести бізнес.
Уляна Кирилів зустрічає гостей в етнічному одязі
“Так само як і Назар, хочу, щоб село відродилося, молоді люди не втікали в місто. Тому що тут, в селі, теж може бути робота, можна мати свою власну справу. Можна її розвивати, жити в селі та в місто їздити просто на відпочинок”, — розповідає Уляна Кирилів.
Коза позує перед камерою
Лісова ферма увійшла до зеленого маршруту Бурштинської громади “Легенди Опілля”. Він об’єднує різні туристичні принади регіону, що мають природоохоронну, історичну чи естетичну цінність. Згодом на фермі Уляна та Назар планують створити музей і вчити охочих прясти з вовни.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
