Впродовж сотень років горяни вирощували тварин, які давали їм їжу та одяг. Атмосфера спокою та гармонії надихала мешканців Карпат на творчість, пишуть Версії з посиланням на ГК.
Розвиток промислів та ремесел дозволяв не тільки розкрити талант, а й був життєвою необхідністю. Різьба по дереву, обробка шкіри, гончарство, вишивка та ткацтво – все це давало товари для обміну на зерно та продукти, яких найбільше бракувало в горах.
Ткацтво було найпопулярнішим видом діяльності на Косівщині та Верховинщині. У кожній хаті стояв верстат, на якому і дівчата, і хлопці змалечку вчилися на ньому працювати. Розвиток вівчарства сприяв розвитку вовняних виробів. Оскільки ремесло було дуже поширене, то й конкуренція зростала. Кожна родина намагалася вирізнятися на ринку найкращими виробами.
Так склалося історично, що у с. Яворів, що на Косівщині, виготовляли ліжники (вовняні покривала). Це древнє ремесло передавалося з покоління в покоління.
Сьогодні у Яворові продовжує традицію ліжникарства майстриня Руслана Гончарук. Крім ліжників, майстриня відтворює інше стародавнє ремесло гуцулів – виготовляє своєрідні ткані шуби – гуні.
Гуні роблять з кошлатого сукна. Для його виготовлення вовну випарюють у гарячій воді 3-5 годин, потім промивають в холодній річковій воді. Висушену вовну скубуть і чешуть залізними щітками. У результаті одержують два типи вовни: кращу й гіршу. Із кращої виготовляють тонкі нитки, які скручують вдвоє і розрізають на відрізки по 30-35 см, які протягують через верстат човником через три нитки таким чином, щоб правий бік сукна був кошлатий, а лівий — гладенький.
Колись гуню носили вівчарі – вона захищала від холоду, дощу, і, навіть, від укусів диких звірів.
Руслана Гончарук перетворила гуню на справжню мрію для сучасних модниць. Ця деталь гардеробу часто з’являється у фотосесіях модних журналів.
Більше у відео.
.
