Як на передовій у лавах Івано-Франківської територіальної оборони воює батько шістьох дітей (фото)

Самурай, боєць одного з підрозділів 102-ої бригади ТрО з Івано-Франківщини, згадує той день коли почалась війна так:

«Дізнавшись зранку 24 лютого, що росія почала бомбити наші мирні міста та села, я одразу ж без вагань вирішив – требі іти до армії воювати. Жінка була проти, адже у нас п’ятеро дітей і ми очікували шосту – дружина була на 2 місяці вагітності. Але мені вдалося її переконати, щоб відпустила мене. Прийшлось трохи схитрувати – я пообіцяв, що піду тільки на рік, а потім повернусь додому».

Так, Самурай справді багатодітний батько – шестеро дітей – 4 хлопці та 2 дівчинки. Найстаршому сину 10 років, а наймолодшій дівчинці – всього 9 місяців, народилася вона уже під час війни.

«У вересні дружина народила донечку. Мене командир відпустив забрати їх з роддому, а потім я знову поїхав на війну. Дівчинці 9 місяців, а я бачив її тільки двічі – коли народилась і під час планової відпустки на 10 днів. Жінка постійно каже мені, щоб закінчував з армією, та і я сам розумію – їй тяжко з шістьма дітьми, вони хочуть тата, їх треба виховувати. Командири теж кажуть – хватить з тебе, повоював – вертайся додому, ти там більше потрібен. Але не можу покинути армію, залишити побратимів, мушу закінчити війну!»

Самурай з Миколаївської області, родина зараз мешкає там. До війни займався будівництвом – трохи їздив по заробітках в Київ, Одесу. Заробляв на хліб тяжкою працею.

Коли призвався до армії – спочатку служив в інженерних військах на посаді старшого понтонера, його завданням було забезпечення переправи техніки через водойми. Але він мав бажання потрапити у бойові підрозділи та брати участь у бойових діях. Він добився, щоб його перевели спочатку у Рівне, а потім потрапив у нашу бригаду в Запорізьку область. Тут Самурай служить у роті вогневої підтримки. До недавнього часу був в обслузі протитанкової гармати МТ-12 Рапіра. Каже, що командування давало координати і вони працювали по них. Іноді доводилося вражати ворожі цілі – і особовий склад, і техніку та обладнання.

Наразі командування проводить серйозну підготовку штурмових груп у всіх підрозділах бригади. Самурай каже, що і він, і його побратими дуже задоволені таким підходом командування:

«Такі навчання є надзвичайно ефективними та корисними. Раніше я працював на гарматі і не дуже розбирався у тактиці оборонних чи наступальних дій. Але, можливо, прийдеться вступити в бій з ворогом, можливо, ми підемо у наступ – і я хочу бути впевнений, що ми всі не розгубимося, не розбіжимось. Я хочу знати, що можу покластися на своїх побратимів, як і вони на мене. Наразі у нас уже третій день підряд ідуть заняття і ми відпрацьовуємо до автоматизму усі базові дії при штурмі – наступ, зачистку, відхід. З нами займаються дуже досвідчені та хороші інструктори, які відпрацьовують з нами кожен елемент бою. Мені та моїм побратимам це подобається».

Чому саме такий позивний був обраний – Самурай відповідає так:

«Мені імпонують принципи кодексу честі самурая. Не всі звісно ж – наприклад покірність господарю чи сеппуку – це ж не середньовіччя, не часи феодалізму. Але, загалом, самураї були хоробрими воїнами, чесними, справедливими, шляхетними, співчутливими, справедливими. І ці сім принципів бушідо – я б хотів і намагаюсь слідувати їм».

Перед війною Самурай купив будинок, вантажний автомобіль і каже, що коли приїде додому – має багато роботи. Потрібно зробити ремонт в будинку, потім буде займатись перевезеннями на своєму автомобілі. Але повернеться він додому тільки з перемогою – зараз першочергове завдання – це вигнати окупантів з України, знищити ворога і виграти війну.

Слава Україні! Героям слава!