Як Назар Габорак відроджує виробництво традиційних гуцульських барток (відео)

На Прикарпатті молодий майстер Назар Габорак продовжує родинну справу, зберігаючи старовинне гуцульське ремесло – мосяжництво. Він один з небагатьох, хто сьогодні виготовляє традиційні гуцульські сокирки – бартки.

Історія барток

Бартка – невід’ємна частина гуцульської культури, яка пройшла довгий шлях від знаряддя захисту до символу традицій.

У давнину без барток місцеві в гори не ходили — ними рубали ліс і захищалися від диких звірів. А в 16-17 століттях гуцули носили їх як ознаку панівного класу. Сьогодні ж бартка — це атрибут колядництва та місцевий сувенір для туристів. І Назар не дає давньому ремеслу зникнути. Виготовляти сокирки навчився в дідовій майстерні, коли мав лише 10 років.

А з часом власноруч облаштував собі кузню та змайстрував інструменти. За день роботи Назар відливає 20-30 барток. Для переплавлення використовує зібраний заздалегідь металолом. Плавить метал, обробляє заготовки, шліфує їх, обпилює, надає форму, наносить орнаменти.

Виробництво барток – складний та трудомісткий процес, який вимагає майстерності та уваги до деталей. Назар використовує зібраний металолом для переплавлення, після чого обробляє заготовки, шліфує їх та надає форму.

“Орнамент наноситься – бурується й наноситься, пластмаса туди забивається. Колись був каучук, а тепер з каучуком не так дуже — тепер більше вже пластмаса”, – пояснює Назар технологію декорування.

Незважаючи на те, що дідуся, який навчив Назара мосяжництва, вже немає, його справа живе і розвивається. Молодий майстер невтомно працює, зберігаючи та просуваючи гуцульські традиції.

А в планах Назара — передати вміння своєму синові.