Коливання в електромережі неминучі, їх викликають зміна навантаження, опір у проводах, а також екстрені відключення світла. Правильно обраний стабілізатор напруги продовжить термін служби побутових приладів, запобігає їх поломці через різкі мережеві перепади. У статті розповімо, на які нюанси слід звернути увагу при покупці.
Який стабілізатор напруги вибрати
Для захисту окремого приладу (пральної машини, телевізора, холодильника) при відносно стабільній напрузі в мережі можна вибрати недорогу релейну модель. Симисторні пристрої впораються з розв’язанням більшості завдань. Інверторні прилади — вибір користувачів, які віддають перевагу найкращим рішенням.
Стабілізатор напруги повинен відповідати сумі потужностей приладів, що підключаються до нього, і мати потрібний діапазон стабілізації. У будинках та квартирах з однофазною мережею на 220 В встановлюють однофазну модель. Якщо встановлені споживачі на 380 В, має сенс розглядати придбання трифазного приладу.
Для чого потрібний стабілізатор напруги
Сучасний стандарт напруги, на який орієнтуються виробники техніки, — 220–230 ±10%. Якщо в мережі більше 250 В або менше 200 В, а також часто спостерігаються стрибки, необхідно подумати про придбання стабілізатора. Занадто низька або висока напруга може призвести до перегріву деталей електроприладу, поломок та займання.
Показання менше 198 або вище 242 В критичні. В цьому випадку не обійтися без стабілізатора для всієї мережі. Якщо напруга не виходить за межі 205–235 В, можна підключати через стабілізатор лише найчутливіші прилади: холодильник, посудомийну чи пральну машину, комп’ютерну техніку.
Тип підключення та місце встановлення
Локальні мережеві моделі потужністю до 3 кВА (кіловольт-ампер) призначені для захисту окремих пристроїв. Вони працюють від звичайної розетки на 220, мають на корпусі одну або кілька розеток для підключення побутових приладів.
Магістральні варіанти потужністю від 4 кВА вбудовуються в мережу, зазвичай біля вхідного щитка, і використовуються для живлення всіх електричних споживачів у приміщенні, включаючи освітлювальні прилади. Пристрої цієї категорії можуть бути підлоговими або настінними.
У процесі роботи стабілізатор напруги сильно нагрівається, тому важливо встановити його так, щоб забезпечити нормальну роботу вентилятора. У разі перегріву система захисту відключить пристрій та підключені до нього прилади.
Кількість фаз
У будинок може бути заведено три фази (380) або одна (220). Щоб визначити це, подивіться на вступний автомат, встановлений біля лічильника. Якщо він однополюсний або двополюсний – у вас одна фаза, якщо триполюсний чи чотириполюсний – три.
У приватних будинках та котеджах часто використовується трифазне обладнання (котли опалення, насоси, кондиціонери), яке працює від 380 В. У цьому випадку можна встановити або три однофазні стабілізатори напруги, або один трифазний. Перший варіант обійдеться трохи дешевше. До того ж однофазники компактніші, їх можна змонтувати на стіну (трьохфазні моделі розміщуються на підлозі). При відключенні однієї фази два стабілізатори, що залишилися, продовжують працювати. За рахунок цього забезпечується хоч би часткове електропостачання будинку.
Перевага трифазних стабілізаторів у тому, що вони оснащені функціями контролю постійної наявності всіх фаз та порядку їх чергування. Тобто будуть виключені небезпечні ситуації, коли зникає одна з фаз, а обладнання продовжує працювати на знос на двох, що залишилися. Незручна сторона цієї захисної функції стабілізатора полягає в тому, що при відключенні однієї фази або виході за межі робочого діапазону пристрій відключає решту фаз, і будинок повністю знеструмлюється.
Також існують реле напруги трифазного типу – пристрої, що наділяють однофазні моделі функціоналом трифазних стабілізаторів. Тобто вони контролюватимуть наявність усіх фаз та їх правильне чергування.
Потужність (продуктивність)
Стабілізатор напруги повинен із запасом справлятися з навантаженням, тому його потужність – один із найважливіших параметрів. Малопотужний пристрій у процесі роботи перевантажується і відключається. Модель на 0,6 кВА здатна захистити один прилад, наприклад, телевізор або невеликий холодильник. Агрегат на 10 кВА покриє потреби всіх приладів у квартирі, на 30 кВА – великого приватного будинку.
Необхідний показник потужності для стабілізатора напруги обчислюється як сума потужностей всіх споживачів, що одночасно включаються, помножена на коефіцієнт 0,8, плюс 30-40% на запас. Номінальну потужність кожного приладу можна переглянути у паспорті, знайти в характеристиках на сайтах виробників чи продавців.
Запас за потужністю стабілізатора необхідний обов’язково. По-перше, у момент запуску практично будь-який електроприлад споживає набагато більше електрики, ніж у процесі стабільної роботи. По-друге, при низькій вхідній напрузі потужність стабілізатора падатиме, і він не зможе забезпечити споживачів необхідним рівнем струму.
Потужність стабілізатора вимірюється і вказується у вольт-амперах (ВА), а приладів, що підключаються, — у ватах (В), тому при розрахунках потрібно виконувати переведення одиниць.
Тип стабілізатора за принципом дії
На ринку представлені чотири основні категорії стабілізаторів напруги: релейні, електромеханічні, симісторні, інверторні. Вони відрізняються типом захисного пристрою, через який проходить струм, перш ніж потрапити на енергоспоживаючі прилади. Від конструктивних особливостей стабілізатора залежать його швидкість реагування зміни вхідної напруги, точність і стабільність роботи, вартість.
У релейних моделях регулювання відбувається ступінчасто через перемикання електромеханічних реле, які замикають потрібну обмотку трансформатора.
Плюси стабілізаторів напруги цієї категорії:
- невисока ціна;
- здатність витримувати навантаження;
- висока швидкість спрацьовування;
- широкий робочий температурний діапазон (-20 … +40 градусів С).
Недоліки:
- низька точність стабілізації (не більше 8–10%);
- нетривалий термін служби (3-5 років), особливо при частих стрибках напруги;
- шумність (при плаваючій напрузі чути, як клацають реле).
Напруга в електромеханічному стабілізаторі регулюється не ступінчасто, а плавно, за допомогою щіткового приладу на автотрансформаторі, тому робота відбувається без розриву контакту. Основний недолік – низька швидкість стабілізації. Тому при різких стрибках прилад не встигає виконати регулювання, і на підключені пристрої може потрапити небезпечна висока напруга. З цієї причини електромеханічні моделі не рекомендуються для приватного сектору та котеджних селищ. Інші мінуси цих стабілізаторів:
- шумлять під час роботи;
- потребують регулярного обслуговування;
- не підходять для встановлення у холодних приміщеннях.
Симісторні (тиристорні) – найбільш затребувані та оптимальні модифікації за співвідношенням ціни та якості. Напівпровідникові елементи замикають необхідну обмотку трансформатора, і пристрій видає на вихід необхідний рівень напруги. Вони здатні вирішити більшість завдань, пов’язаних з нестабільністю струму в мережі. Відрізняються гарною точністю, довговічністю, безшумні у роботі, не вимагають обслуговування.
Інверторні – найкращі пристрої, які існують на сьогоднішній день. Мають велику точність і моментальну швидкодію, працюють у широких діапазонах, довговічні, безшумні, безпечні. Використовуються для захисту медичного обладнання та надчутливої техніки. Основні мінуси: досить габаритні розміри, велика вага, висока ціна.
Як вибрати стабілізатор напруги: головне
Перед покупкою стабілізатора проведіть виміри протягом кількох днів у різний час доби, щоб чітко розуміти, які проблеми необхідно вирішити. Потім приступайте до вибору, орієнтуючись на важливі параметри:
- Тип з’єднання. При нерізких коливаннях в допустимих межах (205-235 В) можна обмежитися захистом окремих приладів і використовувати мережеві моделі, що підключаються в розетку. При серйозніших перепадах раціонально забезпечити захист всього електроустаткування та вибрати стабілізатор для встановлення в магістраль.
- Кількість фаз. Більшість приладів зможуть працювати від однофазних стабілізаторів 220 В. Трифазний (який можна замінити на три однофазні) вибирають, якщо в будинку є споживачі на 380 В.
- Тип. Недорогу релейну модель можна купувати для захисту не найчутливішої техніки та електроніки, якщо коливання тримаються у невеликих діапазонах. Симисторні — найбільш популярна категорія стабілізаторів. Інверторні – найкращий вибір, якщо в мережі часто бувають різкі стрибки з великою амплітудою.
- Потужність. Щоб обчислити потрібну потужність стабілізатора, необов’язково займатися підрахунками. Достатньо орієнтуватися на маркування вступного автомата в квартиру або будинок і вибрати модель з номіналом на два щаблі вище. Така різниця в номіналах автомата та стабілізатора пояснюється тим, що автомат може витримувати короткочасні навантаження, а стабілізатор – ні. В іншому випадку після включення техніки через високі пускові струми спрацьовуватиме захист стабілізатора і відключатиме його.
- Захисні опції. Важливо, щоб у стабілізаторі були передбачені системи захисту від перевантажень та короткого замикання. Це допоможе запобігти поломкам і продовжити термін служби приладу.
