Прикарпатка Мирослава Воротняк із Коломиї створює вінки із гусячого пір’я — давній покутський головний убір для молодої і дружок. Особливостями ремесла, значенням таємних символів, що заховані в елементах вінка, а також тим, що дає наснагу працювати, майстриня розповіла Суспільному Карпати.
Ідея виготовлення вінків із пір’я гуски до балетмейстерки, керівниці народного ансамблю танцю “Сварга” Мирослави Воротняк прийшла тоді, коли вона роздумувала над образами для свого танцювального колективу.
Так зробила перший убір, і відтоді заняття стало її захопленням. Щоб створити вінок, майстриня бере пір’їни із грудинок 3-4 білих гусок.
“Бажано, щоби гусочка була взагалі біленька, щоб вона нічого сірого не мала. Ну, за звичаєм, коли гуска сіра, то так — ніби доля у молодої має якісь сірі сторони, — розповідає Мирослава Воротняк. — Берете пір’їнки з грудинки і складаєте у таку квіточку. Переважно від 7-ми до 9-ти пір’їнок, але такі, щоб вони були пухнасті, і щоб гарно завивалися, і так закручувалися. І так складається пір’їнка до пір’їнки і робиться квіточка”.
Пір’їнки з’єднує білою ниткою.
Усередину квіточки кладе дев’ять білих намистин або позлітку.
Опісля — квітка до квітки — кріпить до каркаса — дроту, обтягнутого білою основою. Раніше каркас робили із фетрових капелюхів.
“Пір’їнка до пір’їнки”. Прикарпатка Мирослава Воротняк створює весільні вінки
“Перед тим, як молодій надягали вінок, то заплітали її в косу з чотирьох сторін. Тобто косу брали з чола, з потилиці, з правого боку і з лівого, — говорить майстриня. — Тобто четвірка — це ніби з усіх сторін, аби все добро ішло до молодої”.
Далі жінка оздоблює вінок різнокольоровими квітами, стрічками чи волічками — нитками з вовни.
На виготовлення одного убору йде місяць.
Загалом, каже жінка, робота клопітка, але романтична.
Майстрині, які колись робили вінок для молодої, повинні були бути заміжніми: “Не можна було вдовиці, наприклад, робити вінок для молодої. Вона мала бути заміжня і жити дуже добре з чоловіком”.
Мирослава Воротняк виготовляє вінки здебільшого для свого ансамблю, на замовлення у музеї, рідше — на весілля. Зараз працює на уборами для етнопоказу на фестивалі.
“Чим цікава Україна? Тим, що кожен регіон має свою красу. Навіть взяти лише Покуття і Гуцульщину — це несамовиті кольори, несамовита краса, що в костюмі, що в головних уборах, — мовить Мирослава Воротняк. — Це… Ну, я не знаю, в мене викликає це шаленство. І мені би хотілося передати це і віддати ту частинку любові своєї своїм учням”.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
